ГАЛЕРЕЯ


КОНТАКТИ

Наша адреса: 
Вул. Паризької Комуни 58, місто Бердичів, Житомирська обл.

Поштова адреса: 
А/С 14, м. Бердичів, Житомирська обл., 13303

Телефони:
               
(04143) 4 42 89  тел/факc
(04143) 4 42 90

Електронна пошта (email)

СТАТИСТИКА



Асоціація Новомедіа


Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.

Locations of visitors to this page


Головна » Cлово проповідника

В Божих очах жінка гідна поваги і честі

Дослідивши, як Ісус спілкувався і поводився з жінками, ми можемо ліпше зрозуміти, як Бог ставиться до жінок і чого він очікує від них. Ісус досконало віддзеркалював риси свого небесного Батька і наслідував його в усіх своїх вчинках. Ісус сказав: «Я нічого не роблю від себе, а говорю все так, як навчив мене Батько... Я завжди роблю те, що Йому до вподоби» (Івана 8:28, 29;Колосян 1:15). На підставі Євангелій чимало релігієзнавців дійшли висновку, що ставлення Ісуса до жінок було революційним для свого часу. Ісус радив чоловікам контролювати свої плотські бажання і ставитись до жінок шанобливо, а не позбавляти їх соціального життя (Матвія 5:28). На сучасних християнських зібраннях жінки вільно спілкуються з чоловіками. Однак жінки можуть бути впевнені, що не помітять на собі непристойних поглядів і не зіткнуться з неналежною фамільярністю, адже християнські чоловіки ставляться «до літніх жінок -?як до матерів, до молодших -?як до сестер, з усією чистотою» (1 Тимофія 5:2). Ісус навчав жінок і заохочував їх вільно висловлюватися. Коли Ісус не погодився позбавити Марію радості від навчання, то показав, що місце жінки не лише на кухні (Луки 10:38-42). Маріїна сестра Марта також вчилася в Ісуса; це видно з того, як розумно вона відповідала Ісусу після смерті Лазаря (Івана 11:21-27). Ісус цікавився мисленням жінок. У ті часи більшість юдейських жінок вважала: щастя полягає в тому, щоб мати високошанованого сина, бажано пророка. Коли одна жінка вигукнула: «Щаслива та, яка носила тебе в утробі!» -?Ісус використав цю ситуацію, аби показати, що існує ліпша можливість бути щасливим (Луки 11:27, 28). Сказавши, що набагато важливіше бути духовною людиною, Ісус виявив, що жінка має відігравати не тільки ту роль, яку відводило їй тогочасне суспільство (Івана 8:32). У біблійні часи доньки не цінувалися так, як сини. Ось якими словами цей погляд відображено в Талмуді: «Щасливий той, хто має синів, і горе тому, хто має дочок». Деякі батьки вважали дівчину більшим тягарем: їй треба знайти чоловіка, дати придане і до того ж вона не буде доглядати їх у старості. Ісус виявив, що життя маленької дівчинки таке ж важливе, як життя хлопця: він воскресив і доньку Яіра, і сина вдови з Наїна (Марка 5:35, 41, 42; Луки 7:11-15). Коли Ісус зцілив жінку, яку «вісімнадцять років мучив дух немочі», то назвав її «Авраамовою дочкою», вживши вираз, що практично не використовувався в юдейських писаннях (Луки 13:10-16). Цим шанобливим і сердечним виразом Ісус не лише показав, що ця жінка -?повноправний член суспільства, а й визнав її велику віру (Луки 19:9;Галатів 3:7). Ісус довіряв жінкам. В юдейських судах свідчення жінки прирівнювалося до свідчення раба. Йосиф Флавій, історик першого століття, писав: «Свідчення жінок, з огляду на їхню легковажність і стать, не слід брати до уваги». На відміну від цього Ісус доручив жінкам свідчити про його воскресіння (Матвія 28:1, 8-10). Хоча ті вірні жінки на власні очі бачили страту і поховання свого Господа, все ж апостолам було важко повірити їхнім словам (Матвія 27:55, 56, 61; Луки 24:10, 11). Однак, з'явившись у першу чергу жінкам, воскреслий Христос визнав, що вони так само гідні нести свідчення, як і решта його учнів (Дії 1:8, 14). Ті, хто дотримується біблійних принципів, виявляють жінкам повагу і честь. Якщо чоловіки наслідують Христа, жінки отримують повагу та свободу, як і задумав Бог (Буття 1:27, 28). Замість того щоб виявляти чоловічий шовінізм, християнські чоловіки керуються біблійними принципами, а це сприяє щастю їхніх дружин (Ефесян 5:28, 29). Мільйони християнок відчувають себе щасливими, тому що разом зі своїми чоловіками намагаються застосовувати біблійні принципи у сімейному житті. У товаристві християн вони отримують повагу, розраду і свободу (Івана 13:34, 35). Чи апостол Павло забороняв жінкам говорити? «Нехай жінки мовчать, бо жінкам не дозволяється промовляти до збору»,-?написав апостол Павло (1 Коринфян 14:34). Що він мав на увазі? Чи він був низької думки про розумові здібності жінок? Ні. Насправді він не раз позитивно висловлювався про жінок, які навчали інших Божого Слова (2 Тимофія 1:5; Тита 2:3-5). У своєму листі до коринфян Павло радив не лише жінкам, а й всім, хто мав дар говорити мовами, мовчати, коли промовляв інший віруючий (1 Коринфян 14:26-30, 33). Очевидно, деякі жінки у християнському зборі були настільки захоплені своєю новознайденою вірою, що переривали промовця, ставлячи йому запитання, як це було прийнято в тій частині світу. Щоб уникнути такого безладу, Павло заохочував їх «розпитувати своїх чоловіків вдома» (1 Коринфян 14:35). Одне азіатське прислів'я говорить: «Виховувати доньку -?це все одно, що поливати садок сусіда». Християнські чоловіки не переймають такий спосіб мислення, натомість вони добре дбають про всіх своїх дітей: і синів, і дочок. Християни турбуються про те, щоб всі їхні діти отримали належну освіту і необхідне лікування. Як написано в одному коментарі до Біблії, «Ісус, поклавши на чоловіка такі ж моральні обов'язки, що й на дружину, підвищив становище жінок і виявив їм честь». Усі християни, як чоловіки, так і жінки, усвідомлюють, що вони грішні й недосконалі, що вони Боже створіння, вони мають надію стати вільними «від неволі тління» та отримати «славну свободу дітей Божих». Яку ж чудову надію дає Бог і чоловікам, і жінкам! (Римлян 8:20, 21).

Єпископ Петро Залізний

 

Стрітення Господнє

«Нині, відпускаєш раба Свого Владико, за словом Твоїм із миром...» (Лк.2,29). Свято «Стрітення» переносить нас духом до Єрусалимського храму, пригадучи нам цю щасливу хвилю, коли принесли маленького Ісуса до храму. Дорогі мої брати та сестри! Із цього прикладу Марії і Йосифа ми бачимо важливу науку. Ісус Христос підкоряється законові, бо Він прийшов доповнити Закон і пророків. Сьогоднішнє свято наочно підтверджує, як Марія і Йосиф виконують усі приписи Мойсеевого Закону.У події Стрітення Господнього, яку ми сьогодні святкуємо, величний обов'язок виконує праведний старець Симеон, який довго очікував зустріч із Ісусом Христом. Деякі тлумачення кажуть про те, що Симеон був серед сімдесяти двох перекладачів Святого Письма. Коли він дійшов до пророчих слів: « Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл, - що означає з нами Бог» (Іс.7,14 ), - засумнівався, як може народити Діва, і мав намір слово «Діва» переправити на слово «жінка». Але ангел Господній стримав його правицю і промовив: «Ти не помреш, доки на свої очі не побачиш Христа Господа».Від цього часу проминуло багато років, Симеон постарівся, але все ж мав надію, що збудеться те, що сказав ангел. Одного разу за звичаєм, коли він прийшов до храму, за натхненням Святого Духа йому було відкрито, що Дитятко, яке було на руках Марії, - і є обіцяний Месія, тоді він підійшов, узяв Його до себе на руки і промовив пророчі слова: «Нині відпускаєш слугу Твого, Владико... бо побачили очі мої, спасіння Твоє що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу Твого люду - Ізраїля» (Лук. 2,29-32).Від цього щасливого і радісного дня Стрітення Господнього для кожної людини з'являється можливість особисто зустрічати Спасителя, відкривати йому своє любляче серце.У народі говорять, що на Стрітеня зустрічається зима із літом. Але святе Євангеліє сьогоднішнього свята розкриває нам ще глибший зміст, показуючи, як старість зустрічається із молодістю, людина із Богом, життя зі смертю, Старий Завіт із Новим.Приклад старця Симеона говорить нам про те, що і нам, християнам, потрібні якнайчастіші зустрічі з Богом, а нагод для цього є дуже багато протягом нашого земного життя.До зустрічі з Богом ми йдемо протягом усього свого життя, кожний християнин по-своєму іде до радісної зустрічі із Господом у потойбічному світі. Праведний Симеон, зустрівши Господа у Єрусалимській Церкві, і нас усіх сьогодні закликає до зустрічі з Христом, заохочуючи до праведного і побожного життя, щоб остання зустріч була особливо радісною.Справді, щаслива душа, яка спокійно, як Симеон, відходить із цього світу. Та, на превеликий жаль, далеко не всі з таким чистим спокоєм можуть відходити з цього світу.Не відкладаймо поправу нашого життя на годину смерті, стараймося це зробити тепер, бо пізніше вже може бути запізно!Нехай же сьогоднішнє свято піднесе нас до роздумів про Бога, про нас самих, а головне, про неминучий день зустрічі з Богом. Щоб вона була для нас радісною зустріччю з Христом, до якого лине наша душа, а віра і надія на Нього перенесуть нас через хвилі нашого життя земного до тихої і вічної пристані Царства Небесного! Будьте благословенні.

Єпископ Петро Залізний

Народження згори

Дорогі друзі! Давайте звернемо свою увагу на слова Священного Писання: «А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас...»(Рим.8:9). Чи живе в нас Господь Духом Святим? Це питання найважливіше для всіх, молоді, дітей і для всіх віруючих. Якщо ми християни тільки по традиції, то обманюємо самих себе. «...А коли хто не має Христового Духа, той не Його». (Рим.8:9). Чиї ж ми, якщо в нас нема Духа Христового? Задайте собі це питання дорогі друзі і дайте на нього відповідь. Присутність в нас Духа Святого визначає нашу справжню сущність: Чи Христові ми. Це коли Христос, в нас перебуває і творить в нас Своє нове життя. Якщо цього нового життя нема, то ми мертві наукою довго не проживемо, випробування швидко визначать: хто ми? Яке відношення Духа Святого до людини, які Його дії? Перш за все спасительні. Через проповіді, через заступницькі молитви віруючих, через виявлення (обліченіє) гріха Дух Святий пробуджує сумління не наверненої людини і кличе її до покаяння, примирення з Богом. Відкриваючи їй, що вона - загинувший грішник, що їй загрожує загибель і вічні муки в озері, що горить вогнем та сіркою (Iван.16:8),

(Об.21:8). Не прислухаючись до голосу Духа Святого, коли Він через батьків, через вуста проповідників кличе до покаяння, люди обманюють самих себе. Відкладати своє навернення на день і навіть на годину, торгуватися зі своїм спасінням небезпечно, це великий ризик. Поклики Духа Святого замовкнуть - хто тоді приведе душу в журбу? Мертва за гріхами і переступами людина не навернеться до Бога без Духа Святого. Людина може плакати, жалкуючи про гріховні поступки, але пробудити дух людини - цю роботу звершує тільки Дух Святий. Коли Дух Божий Своїми виявленнями (обліченіє) торкається вашого серця, - це перша і велика милість Божа до вашої душі. Дивись, не відвергни її, дорога душа. Скільки нещасних загинули навіки, залишись поза спасінням лише по тій причині, що повірили обману сатани і відклали день свого покаяння. Хочу звернути увагу в першу чергу батьків, потім проповідників і пресвітерів на покаяння дітей з віруючих сімей. Маємо печальні факти, коли наші церкви поповнюються людьми, які не пережили істинного покаяння, людьми які не народилися згори. Частіше в таку біду впадають діти віруючих батьків. З самого народження вони виховуються в християнському оточенні, з раннього дитинства відвідують богослужіння, моляться, співають, находять собі віруючих друзів, світ їх не манить, всім здається, більшого і шукати не потрібно: вони вже християни! Я хочу сказати, що кожній людині вкрай необхідне особисте відкрите покаяння перед Богом. Без покаяння ніхто не отримає життя вічного, ніхто не отримає спасіння. В яких гріхах потрібно покаятися? - В тих, на які вкаже Дух Святий. Ніхто, окрім Духа Святого, не підкаже вам, за що потрібно каятися. Інколи, підліток, який виховувався з дитинства в християнській сім'ї, без покаяння приймає хрещення і стає членом церкви. Але це не означає, що він став народженим згори та спасенним. Ворог душ людських багатьох обманув підробкою під істинне покаяння. Схилитися на коліна і відкрите своє серце для Христа не так вже і важко. Але без внутрішнього осуду гріховного життя, без смирення духа, без пробудження сумління, яке облічає Дух Святий, покаяння буде неправдивим, і людина буде заблукавшою. Її поздоровлять, і сама вона буде рахувати себе такою що покаялася, а нового життя, життя відродженого, не буде. І впевненості у спасінні також не буде. З часом такі християни отримують розчарування в християнстві і відходять у світ або живуть наполовину мирським життям. Покаяння яке відбувається безпосередньо під впливом Духа Святого, навіть якщо відбулося в дитячому віці, приносить душі народження згори і зберігається на все життя. Як важливо віруючим батькам не обманути самих себе і не обманути своїх дітей. Діти можуть зберегти форму, виконати обряд, а достойних плодів покаяння не буде. Дорогі батьки, не заспокоюйтесь доти, поки в своєму сині чи доньці не побачите Божого життя. Пам'ятайте, покаяння може бути неправдивим. Чому так уважно потрібно ставитися до покаяння? - Тому що тільки істинне покаяння, яке звершує Дух Святий, приводить до народження згори.

                                                                                                           Єпископ П.М.Залізний



За все дякуйте

Останнім часом все частіше і частіше чути слова «Прославте Бога». Звучать вони в проповідях, піснях, молитвах на друкованих сторінках. Для тих, хто чутливий до голосу Духа Святого, це невипадкові поклики, а голос Божий до нас. Що ж це, для Неба дефіцит слави? Ні. Якщо поглянути на Всесвіт, то здається, єдиний куточок, звідкіля не чути слави Богу - це наша планета. Всі зірки співають славу Творцю, всі істоти, Ангели і Архангели. Тільки з землі до неба підносяться стогін та прокляття. Прекрасна планета, перлина Всесвіту опинилась у полоні в князя темряви. Але становище не безнадійне. Є на Землі невисокий пагорб і час не зітер слід Великої Голгофської Жертви Сина Божого Ісуса Христа. Сьогодні в світі мільярди християн. В неділю святково звучать дзвони, потоки людей ідуть в церкви, костьоли, кірхи. На подвиг душі Своєї Він буде дивитися з довольством?

Чому ж Бог так наполегливо каже християнам останнього часу: «Прославте Бога?».

Може тому, що бачить християн не тільки під час богослужінь?

Текст, який запропоную вам, також говорить про необхідність прославляти Бога. Записаний він у першому посланні до Солунян: «Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі». Зазвичай, коли цей вірш читаємо у зібранні, то люди кивають головами згоджуються. Так, ми завжди повинні дякувати Бога. Зупиніться, повинні? Дякувати - зобов'язані? Невже це Він приготував для тих, хто любить Його? Повинні... Згодіться що все це не так. Як все це далеко від того, що приніс в світ Ісус Христос, від досконалого християнства: особистості яка вільно служить Богу. Подібно до променів сонця, які несуть світу тепло і світло, від Бога походить життя. Ним ми живемо, рухаємося і існуємо. Гармонійний, прогресивний розвиток світу можливий тільки в потоці благодатної волі Бога. Так, людина створена вільною вибирати. Але потрібно пам'ятати, що все добре, все позитивне - в Бозі. Якщо ви вибираєте щось без Бога - вибираєте зло. Тільки направляючи свою волю до Бога, людина може жити щасливим, повноцінним життям. Коли людина згрішила в саду Едема, послухавши диявола. Не визнавши всієї відповідальності вибору, людина підкорила свою волю спокуснику. Почалися печальні сторінки людської історії. Але Бог не відвернувся від впавшого творіння. Тепер Його воля направилась на спасіння людини. І ось на краю Єрусалиму, сад Гефсиманський, пізній вечір. Під густими гілками вікових смоківниць схилився в молитві Син Божий. По Його змученому лиці великими краплинами збігає кровавий піт. «Отче, як волієш, - пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте - не Моя, а Твоя нехай станеться воля!». Лук.22:42. Ісус випив цю чашу до дна, до смерті хресної. Такою була про нас воля Отця Небесного. Неможливо розумом охватити і зрозуміти глибину і велич любові Бога до людей. Одне тільки чітко зрозуміло і свідомо - ми всього цього не варті. І тому с подякою приймаймо жертву ради нас Сина Божого. Іншої можливості спастись нема. Якщо ти ще не звільнився від гріха, твоє життя нестерпне і важке, знай, що твої муки напрасні. Ісус вмер за твої гріхи і готовий зцілити твою душу. Бог зробив і продовжує робити все, щоб ми мали життя і життя в достатку. Повноцінне життя! Він не залишає нас в швидкому руслі життя. Він хоче дати нам будучність і надію. Уважно прочитайте біблію, вона повна обітниць! Чому ж дивимось на них здалеку? Бог не змінився, і Слово Його також вірне і сильне, як і тоді коли було проголошене. Перепона - в нас самих. Подивіться уважно на себе, своє життя. Повірте, що Бог дійсно бажає, щоб ви були щасливі. І не тільки в майбутньому, а й тут, сьогодні на землі. Але не завжди в житті все буває гладенько. Не завжди відповідь Бога буває бажаною для нас. І тоді також довірся Богу і дякуй Його.


                                                                           Єпископ Петро Залізний


СЛОВО ЄПИСКОПА ПРО РІЗДВО

Святе Письмо про наро¬дження від діви Ісайя 7:14 Деякі люди кажуть, що Павло не на¬вчав про наро¬дження Христа від діви. Павло не використо¬вував як раз такого висло¬ву, це так, але він знав воскреслого Христа в 1 Кор. 15:8; визнав, що Він виконав Ісаї 7:14, Павло в Кол. 1:15;17 описує велич Господа Ісуса Христа. Ісайя пророкував про народження Спасителя за 740 років до того, як воно відбулося. Матвій прямо заявляє, що Ісус був зачатий від Святого Духа і народився від діви. Матв. 1:17; 20, 23). Луку-медика, більше всього, зацікавив би цей медичний феномен. Кожна дитина повинна мати батька. Хто як в такому випадку, був Отцем дитяти Ісуса? Як би батьком був чоловік, він мав би гріховну природу і ми все ще в наших гріхах. Лука роз'яснює це незвичайне зачаття в Лук. :27, 31, 34, 35. В Лук 1:34 Марія дає розумне питання ангелу: «Як це , буде коли я мужа не знаю?», тому що вона була благочестива діва. В Луки 1:35 ангел роз'яснює Марії, що Отцем дитяти буде Святий Дух.

Смисл народження від діви

1. Відкрити Бога. Іван 1:18 Ісус прийшов, щоб явити, відкрити Бога людству.

2. Перекинути міст через прірву, розділяючи людину з Богом 1 Рим 2:5: «Один бо Бог, один також і посередник між Богом, та людьми - чоловік Христос Ісус.

3. Спасти людство Євр.2:14, 16 - це основна ціль появи Христа на землі.

4. Визволити все творіння Рим. 8:19-22. «... Що й саме творіння визволяться від

рабства тління, на свободу слави дітей Божих...»

Якщо людина повністю розбещена, то має потребу в Спасителі. Спаситель по¬винен бути чистим, праведним і сильним.

Ісус Христос - єдиний можливий Спаси¬тель світу.

Ісус Христос міг стати Чоловіком, без гріховного єства, тільки дякуючи наро¬дженню від діви. Діва - це дівчина, яка не пізнала чолові¬ка в браку. Марія залишалася дівою до Різдва Ісуса. Спасіння тісно зв'язано з цим вченням. Якщо Ісус не родився від діви, то я - загинувший грішник і ви також.

Народжений від діви це:

1. Незаперечна істина. Про це дійсно вчить Біблія. Ми визнаємо богодуховність Писання і вірим, що це вчення абсолют¬но вірне.

2. Незмінна істина. Це вчення, як і все заключене в Писанні, не змінюється, з тим, що змінюється часом, думками, і теоріями людства (Євр. 13:8)

3. Необхідна істина. Це вчення необхід¬не для спасіння. Без народження дівою Спасителя не можливе спасіння ні однієї душі.

4. Нерозгадана істина. Це таємниця,

захована в Бозі. В деякому розумінні вся¬ке життя і народження-загадка. Для при¬кладу, дерево може вложити життя в маленьке сім'я? (Кор.1:1 ми християни повинні бути -слуги Христові і завідували тайн Божих)

5. Безумовна істина. Я вірю, що це іс¬тина першостатевої важності. Рим. 10:9 ми повинні сповідувати Ісуса нашим Гос¬подом, а якби він не був народжений від діви, то Він не міг бути Спасителем, тому що в ньому не виповнились би пророцт¬ва Священного Писання.

6. Корисна істина. Тому що Всемогут¬ній Бог прийшов в світ як людина, тільки як безгрішна людина, як людина без грі¬ховного Єства, людина, яка може спасти інших. «Емануїл» - значить «Бог з нами». Тепер це звершилось, тому що Бог при¬йшов на землю і жив разом з нами.

7. Неминуча істина. Тому що ми зустрі¬чаємось з нею кожного року, коли чує¬мо різдвяну розповідь про те, що відбу¬валося до і під час народження Ісуса.

Давайте теж без перестанку говорити світу про Спасителя народженого від діви.

Ісус Христос не був привидом. Він був справжнім чоловіком, кость від костей, плоть від плоті Філ. 2:7. Він став нам «ста¬ршим братом».

Ісус Христос був також Богом і залиша¬вся Богом будучи зачатим від Святого Духа.

Ісус Христос був безгрішним, дякуючи народженню від діви без унаслідування впавшої гріховної розпустної людської природи. В ньому не було первородного гріха.

                                                                              Єпископ Петро Залізний

 


"Чи прийняли ви Духа Святого, як увірували?" (Дії19:2)

 

Таке недвозначне запитання поставив апостол Павло дванадцятьом ефеським учням. Невже це можливо, щоб повірити в Ісуса Христа і не прийняти Святого Духа? Виявляється, що так. І запитувані щиро та відверто зізналися: "Ми навіть не знали, що є Дух Святий". Це ж конкретне запитання звучало впро¬довж двох тисяч років. Воно лунає також і до віруючих останніх часів. І сьогодні ми озвучили його кожен сам для себе. Чи прийняв я Духа Святого? Чи знаю я Його? Чи маю я Його? Ні, не Його дари, не Його прояви, Його благословення, а Його Самого. Духа Святого, третю Особу Триєдиного Бога. Особистість святу, неповторну. Адже безліч людей на усій планеті шукають, чекають, журяться та побиваються за усім видимим і чуттєвим у той час, коли потрібен Він, саме Він, і тільки Він! Якою буде ваша особиста відповідь? Чи знаєте ви Його? Не Його дари, а Його Самого, не Його благословення, Його? Чи царює Він у вашому житті? Чи знаєте ви Його як Особу? Не як дещо подібне якомусь впливу, а Його, третю Особу Святої Трійці.
Ви шукаєте й шукаєте Його, і все незадоволені. Влада гріха ще не зламана у вашому житті, незважаючи на те, що ви любите Бога. Є ще багато внутрішніх протиріч і своє "Я", яких вам годі позбутися. Спокуси, які, здавалося, залишили вас назавжди, раптом дають про себе знати. Гріхи, з якими боремось і від яких з огидою відвер¬таємося, ніби починають знову пробуджуватися і кепкувати над неспроможністю протистояти їм. А чому? Власне тут прихована вся таємниця. Ви «чекали якихось особливих проявів, переживань, якоїсь особливої надприродної сили у той час, коли потрібно було шукати Його, і тільки Його одного. Таким чином ви зневажили благословенного Духа Святого і Він змушений був позбавити вас Своєї присутності. Як тільки Його визнають та приймуть, Він з великою радістю візьме вас під Свій контроль: всі спокуси відійдуть, гріх втратить свою силу, злі, недобрі думки, могутні до цього, стануть слабкими й нешкідливими. Ду¬шевні тривоги, ме¬тушня та хвилю¬вання зміняться на мир та спокій, тишу й сподівання, терпіння і радість у Святому Дусі. Критику і пересуди замінять хвала й мовчання! Дикі пристрасті будуть сковані. Чистота стане природною рисою людини. І все це матиме місце тому, що Святого Духа, Його Особу визнали, прийняли та довірилися Йому. О, яка ж це переміна!
Бажання Духа Святого поселиться в наших серцях набагато вище нашого бажання впустити Його. Не будемо засмучувати Його більше - дозволимо Йому замешкати у наших серцях і нехай Він, Святий Дух, повністю володіє нашим життям.

                                                                            Єпископ Петро Залізний

 

Приготуйся зустрічати Бога

"Приготуйся зустрічати Бога свого" (Ам. 4:12). Любі брати та сестри, сьогодні Христос радить: підніміть ваші голови. А від чого й чому опускають голови? Коли приходить до нас наше дитя, яке скоїло щось недобре, то його голова зазвичай опущена, чи не так? Слово Боже й для такої ситуації має рецепт: "Очистімо себе від усякої нечистоти тіла та Духа" (2Кор.7:1). Пора підняти наші важкі, заклопотані та зажурені голови! Пора відшукати кожного брата та кожну сестру, забутих нами, й відновити стежинку до їхніх сердець. Прийшла пора щиро їм поглянути у вічі й так само щиро сказати: "пробач... прости".
Тож, звільнімось від докорів нашої совісті, подбаймо про "мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто, не побачить Господа" (Євр. 12:14).
Ще одна важлива порада Слова Божого: "Приготуй необхідне собі на мандрівки, мешканко, о дочко Єгипту" (Єр. 46:19). Цими словами святий Бог ще в давнину відкрив свій намір про переселення Свого народу з Єгипту до Ханаану. І Бог здійснив переселення Церкви у блаженну вічність.
Сьогодні, як ніколи раніше, близька мить переселення. Сьогодні, як і тоді, переселення відбудеться вночі, але цього разу - блискавично.
Що ж необхідно приготувати для переселення, та ще й вночі?
- Одяг: "зодягнутися в чистий та світлий вісон... то праведність святих" (Об.яв. 19:8). Оглянемо наш одяг, очистимо його у "Крові Агнця". Не обманюймося, щоб "коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі" (2 Кор. 5:3).
- Світильники: "побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого" (Мт. 25:1). Наш Світильник - Слово Боже: "Слово Твоє - то світло для стежки моєї" (Пс. 119:105). Поправимо наші каганці, щоб не чаділи, а яскравіше світили.
- Єлей: Ісус влив у наші серця єлей - Дух Святий. Він готовий поповнювати наші запаси знову і знову. Тож, "наповнюймось Духом Святим!"
І нарешті, останнє: "Тримай, що ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав" (Об. їв. 3:11). Пильнуйте!

                                                                             Єпископ Петро Залізний

 


«Чому ви шукаєте Живого серед мертвих? Його тут немає, Він воскрес!»

- такими словами ангел Господній зустрів біля гробу Ісусового схвильованих жінок, котрі прийшли віддати останню шану своєму Господу.

...Вони бачили, як Його катували у дворі Пілата, вони слідували за Ним скорботною дорогою смерті по вузькій Єрусалимській вуличці, що їхньою мовою має недвозначну назву - «Via Dolorosa». Ці мужні жінки стояли біля підніжка хреста, на якому вояки розпинали Ісуса, вбиваючи товсті цвяхи у руки, руки, які несли мир і щастя усім знедоленим, у ноги, які завжди спішили туди, де Були сльози та біль... Вони були там, і не могли збагнути - за що такі муки Він терпить? Чому все так несправедливо закінчується? Зрештою, як людське серце може вміщати стільки ненависті до Божого Сина... Вони йшли до саду, в якому знаходився новий гріб Йосипа з Ариматеї, котрий поховав у ньому Ісуса. І вони знали, що через день прийдуть сюди знову, прийдуть, щоб вилити своє горе над мертвим тілом любого вчителя. І вони прийшли... Аж тут - дивне видіння Божої слави, яка сповістила їм про воскресіння Ісуса! В це було важко повірити, це було неможливо усвідомити, але пуста могила свідкувала про те, що це - ПРАВДА!

З того часу пройшли віки, минули тисячоліття, але радісна звістка про воскресіння Ісуса Христа продовжує турбувати людські серця! З року в рік християни згадують цю величну подію, яка потішає кожне серце і свідкує про те, що наш Бог - Живий! Смерть більше не має над Ним влади! Ця подія не залишилася лише надбанням історії. У воскресінні Ісуса Христа людство має Живу Надію на прощення та милість від Бога, адже Своєю смертю Він взяв на Себе наші гріхи та немочі, Він поніс на Собі наші хвороби та болі, і ранами Його ми зцілилися! Ісус названий Божим Агнцем, що взяв на Себе гріхи всього світу заради того, щоб звільнити усіх людей від вічної смерті та муки!

У ці дні багато людей будуть вітати один одного словами: «Христос воскрес!», взаємно відповідаючи: «Воістину воскрес!» Не всі однаково зустрічають це свято, не всі розуміють значення цієї величної події, хтось взагалі не придає цьому значення. Та при всьому цьому залишається одне питання, яке по суті є найголовнішим для кожної людини: «Чи віриш ти у те, що Ісус воскрес? Чи прийняв ти жертву Його вірою особисто для себе? Чи готовий ти зустріти Того, Хто помер, воскрес і знову гряде за вірними Своїми?» Нехай твоя душа дасть відповідь на ці запитання, тому що сьогодні - день примирення з Богом особисто для тебе!

ІСУС ХРИСТОС ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

                      
                          Благовіщення

«А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у Галілейське місто, що йому на йм'я Назарет. До діви, що заручена з мужем була, на ім.'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я Діві - Марія. І, війшовши до неї, промовив: Радій,  благодатна, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!»  Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання. А Ангол промовив до неї: «Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина народиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І по вік царюватиме Він у д омі Якова, і царюванню Його не буде кінця». А Марія озвалася до Ангола: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?» Ангол промовив у відповідь їй: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!» А Марія промовила: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» І відійшов Ангол від неї».  Єв.

Луки 1:26-38. Це об'явлення називають Благовіщенням. Євреї знали, що Месія має народитися з роду Давидового. Пройшло майже 1000 років від. Давида. В той час люди на Сході очікували Месію і вірили, що настав час Його приходу. Ще пророцтво Даниїла за «Сімдесят тижнів» Дан.9:24-27 а люди вважали що 70 тижнів -це 70 семиліть, тобто 490 років і підрахунок вівся від декрету про відбудову Єрусалиму, який був виданий в 457 році до народження Христа. Серед тисячі родин Бог вибрав скромну сім'ю, і жінку з простої родини, відкинувши знатні родини панівного класу, що жила в маловідомому селі, в далеких горах Галілеї. Через цю жінку Бог Ісус Христос прийшов в світ, і коли прозвучали слова Ангола до Мари, вона затривожилась, і роздумувала над вісткою. Євангеліст Лука, більш детально описав про зачаття Дитяти від Духа Святого, Він як лікар, був зацікавлений в цьому медичному феномені. Кожне дитя повинно було мати батька. Хто ж в такому випадку був Батьком дитяти Ісуса? Як би батьком була людина, то дитя б мало гріховну природу і ми все ще б були в гріхах. Тому Лука так терпеливо пояснює це незвичайне   зачаття   в Лук1:27,31,34,35.

В цей період Марія з Йосипом були заручені, але не жонаті, Христос народився від діви, але зарученої   діви, так щоб не хули лось її добре ім'я. Зачаття Марії було істинно від Духа Святого, а не від жениха Марії - Йосипа, або взагалі якого-небудь чоловіка. Бог

попіклувався, щоб це пройшло  якраз  так, щоб дати  нам довершеного Спасителя.

Бог призвав Йосипа женитися на Марії, щоб разом з нею бути, захищати і супроводжувати її від крайніх проявів законництва (Лев 20:10 «А кожен, хто буде чинити перелюб із чиєю жінкою... - буде конче забитий перелюбник та перелюбниця»Мат. 1:25 «І не знав він ії, аж Сина свого первородженного вона народила...» - каже, що хоча Йосип і Марія були жонаті, але вони не жили життям чоловіка і дружини до народження Спасителя. Бог приділив увагу цьому віршику, що має інтимну інформацію, для того щоб показати нам, що ненароджене Дитя ніяк не могло бути зв'язано з батьком-людиною. Якби Христос унаслідував гріховну природу, то Він був би грішником і вмер за свій власний гріх. Навіть як би Він прожив Своє життя безгрішно, Він не зміг би спасти ні одну душу. Якщо Христос народився без гріховного єства, як же це було? Бог  -  Батько  вирішив  цю складну проблему тим, що ми називаємо  «народження  від діви». В  тайну народження від діви ми повинні вірити, її поважати і розуміти. Єдине логічне рішення цієї дилеми гріховна природа переходила від батька до сина, а не від матері. Ісус не мав батька - людини, тому що Дух Святий був його Батьком. Марія була матір'ю, але вона не передала гріховного єства дитяті Ісусу, дякуючи чому ми маємо Спасителя, який викупив наш гріх на Хресті Голгофи. Ціль народження від Діви:

1)  Відкрити Бога людям.

2)   Перекинути   міст   через провалля, що розділяло людину від Бога по причині гріхопадіння Адама в саду Едема.

3)  Викупити своє творіння. Тому Ісус Христос був Богом

і Ним залишився, будучи зачатим Духом Святим, був безгрішним,  дякуючи

народженню від Діви без наслідування гріховної, розбещеної гріховної природи. В ньому не було первородного гріха. Міхей 5:2 «А ти, Віфлієме -Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, - із тебе Мені вийде той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних».

                                                                                               Єпископ    П.М.Залізний

 

 


МОЛИТВА ДРУЖИНИ



Вітаю усіх жінок зі святом весни!
Бажаю щастя, миру та любові. Бог нехай щедро благословить усіх Вас та Ваші родини і дасть Вам сили та наснаги стояти в проломі за вашого чоловіка, дітей, сім'ю та родину. Адже в молитві захована велика сила. Так у подружньому житті особливої ваги набирає молитва дружини за свого чоловіка. Молитва дружини за свого чоловіка приносить набагато більший результат, ніж молитва будь - кого іншого, навіть його матері, „Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, - і стануть обоє вони одним тілом" (Мат. 19:5). Чоловік і дружина - це команда, це єдине ціле, з'єднане в дусі. Святий Дух об'єднує їх і дає додаткову силу до їхніх молитов.
   Молитва дружини дарує чоловіку комфорт і безпеку, а також виконує важливу місію, покладену Богом на нас, щоб молитися один за одного. Немає кращого шляху виявляти свою любов до чоловіка, як постійно підносити його в молитві.
  Молитва дружини має силу! Під силою молитви жінки, мається на увазі попустити вуздечки власної сили і покластися на Божу силу, яка змінить Вас, Вашого чоловіка, Ваші обставини і Ваш шлюб. Це шлях запросити Божу силу в життя Вашого чоловіка, щоб він отримав найбільші благословення, які, водночас, стануть і Вашими благословення ми також. Ви можете не мати влади над своїми чоловіками. Проте ви маєте владу над всякою ворожою силою: „Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу" (Пук. 10:е9). Ви можете зруйнувати плани ворога, коли ви молитесь.
  Дружина має право встановити огорожу захисту навколо шлюбу, тому що Ісус сказав: „ Що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде на небі" (Мт. 18:18). Ви маєте владу в Імені Ісуса зупиняти зло і пропускати добро. Бог навчить Вас як вести молитву за чоловіка, як за Божу дитину. Моліться за всі сфери його життя. Моліться за його роботу, щоб вона приносила не лише успіх і процвітання, Але й задоволення. Моліться за його фінанси, щоб Бог дав мудрості, як правильно використовувати їх, ще він міг від серця давати Господу та людям. Щоб його гроші не були вкрадені, загублені чи втрачені намарно. Моліться проти його спокус, моліться за його розум, щоб Бог захистив його від обману ворога, щоб він чітко міг відрізняти Божий голос, щоб він думав про те, що тільки правдиве, чисте та гіді похвали. Моліться за його мету, щоб він чітко розумів своє призначення і Божий поклик на його життя. Моліться за його здоров'я, моліться за його захист, щоб Бог беріг його від нещасних випадків, небезпечних ворожих впливів, від планів злих людей, щоб його нога „не посковзнулася" на шляху слідування Богом.
  Моліться за його пріоритети, щоб, перш за все, він шукав Бога і підкорив всього себе Йому. Моліться за його батьківство, щоб він був хорошим батьком, щоб Бог зрощував у його серці любов своїх дітей, щоб Бог навчив правильно дисциплінувати дітей, й щоб діти могли поважати його як батька. Моліться за його минуле, щоб Бог звільнив його від будь - якого зв'язку з минулим. Моліться за його емоції, щоб Бог наповнив його серце вірою і звільнив його душу від негативних емоцій, щоб Бог навчив його не дивитися обставини, а довіряти Йому, щоб Бог помазав його „оливою радості". Та моліться за багато інших сфер життя, в яких обертається ваш чоловік.
Дивіться на Бога, як на джерело того, чого Ви очікуєте, і не турбуйтеся про те, яким чином відбудеться. Ваше завдання молитися. Боже завдання - відповідати на молитву. Віддайте все в Його руки.

                                  &n/strongbsp;                                                                                                                          Єпископ П.М.Залізний



Стрітення Господнє або особиста зустріч з Спасителем

Запитуєш людей: „Що вони знають за це свято?" Більшість знизує плечима, або кажуть, що це зима з літом зустрічається, якщо до вечора стане тепліше - літо переспорило зиму, якщо холодніше - зима. В цей день в церквах України святять воду і разом святять свічки, які звуться „громичними", бо їх запалюють і ставлять перед образами під час грози, щоб ніби оберігати людей і худобу від грому. А вода, посвячена в церкві, рахувалася святою і цілющою, нею кропили худобу, пасічники кропили нею вулики. Чумака кропили коли вирушав в дорогу, коли син йшов на війну, кропили його, щоб зберегти від смерті.....

А що ж насправді означає це свято?

Відповідь дає нам Слово Боже, читаємо від Луки 2: 22 - 32

„А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом, як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу, і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят, ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину , Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, тоді взяв він на руки Його, хвалу Бо віддав та й промовив : Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!"

В християнському календарі є таке свято як „стрітення", воно припадає на сороковий день після Різдва Нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. І як ми вже прочитали в даному місці Слова Божого за законом Господнім Марія і Йосиф повинні були принести дитя - Ісуса в храм. Хотілось би звернути вашу увагу на чоловіка по імені Семен. Біблія каже, що то був праведний, побожний чоловік, який очікував утіхи Ізраїля і Дух Святий був на ньому. Християни - сьогодні, як ніколи, нам потрібно бути праведними та побожними, бути виповненні Силою Духа Святого і чекати приходу Господа нашого Ісуса за своєю Церквою. Семен очікував і він отримав те, що чекав, його очі побачили Христа Спасителя, його очі побачили світло, яке Бог послав, щоб просвітити нас з вами. Ворог душ людських робить все можливе, щоб відвернути людей від Бога. І так в народі кажуть „зустрічається зима з літом", думаю, що ворог зацікавлений в тому, щоб так говорити. Але Господь Ісус залишив красу неба і прийшов на землю, щоб кожна душа мала можливість особисто зустрітися з Ним. Прийняти Його в своє серце і служити Йому. Тому стрітення - це не „зустріч зими з літом", а особиста зустріч кожної людини з Спасителем всього світу Ісусом Христом.

Єпископ П.М.Залізний


З Різдвом Христовим та Новим Роком

Всім Християнам Євангельської Віри:Благодать Вам і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа!Єпископ та служителі Житомирського обласного управління сердечно вітають Вас з радісним святом Різдва Христового, святом миру та Божого благовоління до людей. «Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь»- Лук. 2:11. Про Свій прихід на землю Христос засвідчив так: «Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зостався»- Іван. 12:46 Як світло маяка в темну ніч вказує шлях тому кораблю який шукає спокійної пристані, так світло народженого Спасителя освітлює життя всіх, що шукають спасіння і навернення до Небесного Отця. Слава Богу, що і понині в Ісусі Христі звіщається велика радість і блага надія для всіх людей.

Своїм чудесним народженням від благодатної Діви Марії Спаситель душ наших воплотився і ввійшов в людську сімю як «образ невидимого Бога, рожденний перш усякого творива»-Кол. 1:15. І «бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе... ставши подібним до людини; і подобою ставши як людина»-Филип. 2:6-7, щоб помилувати та спасти всіх віруючих в Нього по Слову Його.Втілений Син Божий є негаснучим полум'ям Божої любові і для тих, хто прийшов до Нього, і для тих, хто шукає Його. Смиренно лежача в яслах Дитина Христос є божественна тайна, повнота Божих благословень. Тому всі, хто в благоговінні та смиренні склоняться біля ясел Христа, бачать не вбогість та злидні, а могутність Божу і безмежну Його любов, і невичерпне багатство благодаті Христової: «Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом»-2Кор. 8:9. Спаситель щедро віддає Свою любов всім людям, щоб спасти їх і ввести в славу небес.

Смиримося «під міцну Божу руку, щоб Він нас Свого часу повищив»-1 Петр. 5:6.Ісус Христос є Посередником, Примирителем і Ходатаєм за нас перед Небесним Отцем - 1 Тим. 2:5. «Він є наш мир», тому примирення з Ним обов'язково приведе людей до примирення і один з одним. - Кол. 1:19-22.Нехай же в день святого Різдва Христового всі що люблять Господа приклоняться перед Ним з трепетом, радістю і вдячністю і отримають в Ньому повний мир і бажану втіху. Будемо молитися про те, щоб сила Його любові і миру досягнула ще багатьох сердець для спасіння та примирення з ближніми.Господь щедро нехай поблагословить вас всіх! Іще раз прийміть, дорогі брати та сестри, сердечні поздоровлення з радісним святом Різдва Христового і Нового Року. З любов'ю у Христі і молитвою про всіх вас - єпископ та служителі Жито-мирського обласного управління СВЦХЄВУ.

Почему нужно почитать отца и мать

Почитать отца твоего и мать - это первая заповедь с обетованием. Да будет тебе благо и будешь долголетен на земле. (Эфес. 6:2-3 ). Эта заповедь исходит от Бога и вот как далее объясняется, как важно прислушаться к этому повелению: «будет тебе благо и будешь долголетен на земле». А если «кто позволит злословить отца своего или мать свою, того светильник погаснет среди глубокой тьмы» (Пр.20:20). Как это опасно, что будешь делать? Слово Божие говорит: «Злословящий отца или мать смертью да умрёт» (Мат.15:4).

Вторая скрижаль перечисляет отдельные обязанности наши к ближнему, которые объединены в одно: «Люби ближнего твоего, как самого себя» (Рим.13:9).

Среди людей нет никого, кто был бы нам ближе родителей. Никому ми не обязаны более, нежели им. Поэтому на второй скрижали, впереди прочих, стоит заповедь: «Чти отца твоего и мать твою...» (Исх.20:12).

Оказывать уважение другим людям-существенная основная часть жизни христианина. Почтение, будучи внутренней установкой на уважение, вежливость и учтивость, должно сопровождаться вниманием и даже повиновением. Без этого, уважение будет не полным, ибо мало чтить только устами (Исаия 23:13). Родителям оказывает честь послушание их детей. С другой сторонни, уважение требует любви и покорности. Человек который отказывается уважать своих родителей, отрывает себя от своих корней, почти наверняка от своих потомков. Апостол Павел говорит: «Отдавайте всякому должное...» (Рим.13:7). Но кому, после Господа, обязаны мы воздавать честь и почёт, как не родителям? Им Господь препоручил нас, нуждающихся в защите и помощи, чтобы они пеклись и молились о телах и душах наших. Попечение и почитание родителей проявляется в любви. Они возлюбили нас сначала и на деле. Так же действенна должна бить и наша любовь к ним. И не только пока мы малы, но и когда приходим в возраст, мы должны любить родителей и иметь попечение о них в старости их, ибо они остаются всегда нашими родителями, а мы - детьми. Неуважение и презрение, отсутствие любви, ненависть, непослушание и возмущение, огорчение каким-либо способом родителей - есть нарушение пятой заповеди. Почитание родителей - это отражение почитания Богу Отцу Нашему Небесному, это часть освящения (Мал. 1:6; Лев. 19: 2-3). Таким образом, почитать родителей, значит понять и на деле доказать, что они достойны уважения.

Почитание - заботливое и уважительное отношение к отцу и матери. Родителей почитают не за заслуги, а на основе природных связей и закона установленного Господом. Эта заповедь вечна. Каждый из нас может спросить себя: «был ли я чем-то очень привлекателен, когда меня впервые показали маме». Имели ли ми в начале жизни какие-то заслуги, на основании которых наши матери заботились о нас? Имели

ли ми право ожидать, чтобы они просиживали ночи у нашей постели и не смыкали глаз? Почему в течении многих лет наши родители тратили на нас энергию, время и здоровье? Не по той ли простой причине, что мы их дети? По велению естественной любви наши родители находили в нас нечто, что их радовало. Разве не должны и мы искать что-то подобное в своих родителях? Многие родители считают своих детей исключительно способными и необычайно одаренными. И это всё результат любви. Разве не можем и мы заменить, в наших не совершенных родителях свойства, достойные почтения и уважения? Семейные отношения предопределены в природе и таят в себе очень и очень серьезные последствия. Чувство почтения или не почтения к родителям влияет не только на совестливость, нравственное развитие детей, но и на благосостояние. Следствием этого чувства будет счастье или несчастье человека. Детям уважающим советы своих родителей удаётся избежать всяких глупостей и ошибок, портящих здоровее и укорачивающих жизнь. Любовь родителей к своим детям неописуемо велика. Ради любви к ним родители тратят физические силы, энергию, здоровье и даже рискуют собственной жизнью. «Как отец милует сынов, так милует Господь боящихся Его» (Пс. 102:13). Как отец милует, то есть снисходит любовью, желает добра и оказывает благодеяние своим детям, так милует и «Господь боящихся Его». Бог через пророка Исаию говорит: «Забудет ли женщина грудное дитя своё...» (Ис.49:15). В основном все матери, с первого дня появления ребёнка на белый свет, молятся о нём. Молитвы совершают о своих детях, не только тогда, когда они ещё малы, но даже и тогда когда они уже взрослые. А о непослушных детях которые уходят в мир и покидают отцовский дом, совершают усиленные молитвы, желая ихнего возврата и обращения к Богу. История семейных отношений полна печали и радости. Счастливы родители, дети которых почитают их и послушны им. Послушные дети будут Богом благословенны и наследуют долголетие. Дети которые не почитают своих родителей не только приносят им боль, но и лишают себя благословения и долголетия (Втор. 5:16; Ефес. 6:2-3). Писание завещает детям повиноватся родителям, уважать их и никогда не причинять им боль. Почтение к отцу и матери есть основа всех добродетелей. Счастливы те дети, которые могут сказать, оглянувшись назад, что сделали всё для своих родителей, что было в их силах. Почтение родителей есть не только обязанность но и польза. Иисус, сын Сираха говорит: «Дети послушайте меня отца, и поступайте так, чтобы вам спастись, ибо Господь возвысил отца над детьми и утвердил суд матери над сыновями. Почитающий отца очистится от грехов и уважающий мать свою - как приобретающий сокровище. Почитающий отца будет иметь радость от детей своих, и в день молитвы своей будет услышан. Уважающий отца будет долгоденствовать и послушный Господу - успокоит мать свою. Боящийся Господа почтит отца и как владыкам послужит родившим его. Делом и словом почитай отца твоего

и мать, чтобы пришло на тебя благословение от них, ибо благословение отца утверждает домы детей, а клятва матери разрушает до основания. Сын! Прими отца твоего в старости его и не огорчай его в жизни его. Хотя бы он и оскудел разумом, имей снисхождение и не принебрегай им при полноте силы твоей, ибо милосердие к отцу не забыто; не смотря на грехи твои, благосостояние твоё умножится. В день скорби твоей воспомянется о тебе; как лед от теплоты разрешатся грехи твои. Оставляющий отца - тоже, что и богохульник и проклят от Господа раздражающий мать свою». (И.Сирах.3:1-16). Плохое отношение детей к своим родителям - это печальная часть семейной истории. Нам известны факты, что дети грубо относятся к своим родителям, злословят и оскорбляют их избивают и изгоняют их из дома своего, а некоторые отдают их в дома для престарелых. Бог в любви Своей оказывает особую заботу пожилым людям (Исаия 46:4). Делать при всяком случае добро людям и особенно пожилым - одно из величайших наших преимуществ. Библия говорит: «Делая добро, да не унываем, ибо в своё время пожнём, если не ослабеем» (Галл.6:9). На стене дома престарелых было написано следующее:

«Блажен тот, кто понимает, что наши руки дрожали и ноги не уверены.

Блажен тот, кто знает, как мы напрягаем слух, стараясь услышать вас.

Блажен тот, кто всегда помнит, что наше зрение притупилось и речь медлительна.

Блажен тот, кто не замечает расплесканного кофе за столом.

Блажен тот, кто с доброй улыбкой останавливается поговорить с нами.

Блажен тот, кто не говорит: «Ты уже рассказал мне это однажды».

Блажен тот, кто умеет помочь нам вспомнить прошлое.

Блажен тот, кто даёт нам почувствовать, что мы тоже любимы, уважаемы и не совсем забыты».

Поступайте с вашими родителями так, как бы вы хотели, чтобы ваши дети поступали с вами.

Поэтому: Дети не должны пренебрегать мнением своих родителей и насмехаться над ними, проклинать и злословить их. (Пр. 30:17; Исх. 21:17; Пр. 20:20; Мат. 15:4). Дети должны сознательно почитать родителей, хорошо о них отзываться, вежливо разговаривать с ними. (Быт. 47:7,11,12; 1Цар.2:19-20). Дети не должны стыдится проявления своих чувств к родителям (Быт. 46:39). Дети обязаны слушаться обоих родителей и повиноваться им во всём (Втор. 21:18; Ефес. 6:1; Кол. 3:20). Мы чтим отца и мать, если признаём и исполняем их требования и не отвергаем их наставления и указания (1Цар. 2:20; Пр. 1:8; 15:5). Истинная покорность родителям - умение уважать отца и мать за наказание (Евр.12:9). Дети должны принимать заслуженное наказание как честь, а не как оскорбление (Пр.3:11-12; Евр. 12:5-8). Почитать

родителей, значит радовать их, живя мудро и поступая благоразумно (Пр.23:24-25). Мы почитаем родителей, если заботимся о них и их нуждах. Мы благодарим их за всё, что они для нас сделали и в свою очередь заботимся о них,, оказывая не только финансовую, но и другую необходимую помощь (Тим.5:4). Наш Господь Иисус Христос, показал совершенный пример соблюдения этой заповеди, будучи на земле покорным и послушным родителям (Лук.2:51), и проявляя заботу и участие к овдовевшей матери.

Поведение Иосифа - замечательный пример исполнения пятой заповеди (Быт.45:3) проявление заботы об отце (Быт.49:9), любви к нему (Быт46:28-34), сыновей гордости за него (Быт. 47:7, 27, 31) и послушание ему (Быт.5:1-14). Печальный пример неповиновения - сыновя Илиевы Офин и Финеес, которые не прислушивались к словам отца своего (1Цар. 2:25), и не обращали внимания на заповеди Господа, что закончилось очень печально (1цар. 2:12; 4:11,17).

Дети должны оказывать почтение своим родителям, относясь к ним со страхом и трепетом, но страх этот основан на любви. «Бойтесь каждый матери своей и отца своего..» (Лев.19:3). Дети оказывают почтение своим родителям словом и делом. Словом. Неважно, говорят ли дети с родителями или говорят о них, в словах должно быть уважение, «Проси, мать моя; я не откажу тебе», - говорит Соломон матери (3Цар. 2:20). Делом. Покорность родителям и почтение их в делах и поступках свойственно богобоязненным детям. Иосиф, будучи намесником Египта, не смотря на своё богатство и силу, не только позаботился о пропитании отца своего и его семьи в голодные времена, но по обычаю поклонился отцу (Быт. 48:12). Царь Соломон поднялся с трона, когда вошла мать его (3Цар.2:19). Почитание родителей заключается в заботе о них в их преклонных годах. Забота о родителях - возврат долгов. Ведь они заботились долгие годы, воспитывая детей и теперь очередь детей помочь им. Молодые аисты приносят пропитание старым, потому что последние годы они уже не могут летать. Вспомните сыновью любовь Господа нашего Иисуса Христа к Своей матери. Он, будучи распятым на кресте, просил Иоанна заботится о матери (Иоанн. 19:26-27).

Бог обещает продлить дни человека, почитающего родителей. «Увидишь сыновей у сыновей твоих (Псал.127:6). Дни же человека не почитающего родителей, сокращаются. Авесалом замыслил в сердце своем отнять у отца своего корону и он настраивал подданных против Давида, к которому они приходили судится. Дни жизни Авесалома были сокращены.

Пресвитер Александр Сестринский г. Портланд США

P.S. Пастор Александр Сестринский в 1994 году рукополагал на пресвитерское служение нынешнего епископа Петра Зализного.


СВЯТО ЖНИВ

« ... коли ви збираєте врожай землі, будете святкувати свято Господнє ...» Лев.23.39
Улюблені в Господі брати та сестри!
« Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа » Гал.1.3
Щиро вітаю всіх вас і сердечно поздоровляю з святом Жнив!
В цей радісний день наші серця переповнені хвалою і подякою Подателю всіх благ за Його великі благодіяння до нас.
Багатий урожай полів і щедрі дари садів та городів є свідченням безмежної любові і милосердя Отця нашого Небесного, який « наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних » Матв.5.45
Ми знову відчуваємо Його милосердну руку, яка дає нам хліб насущний і все необхідне для життя та благочестя. Кожен із нас може з радістю та вдячністю сердечною засвідчити про піклування нашого Творця за нас.
В зв'язку зі святом Жнив приходять на пам'ять слова нашого Господа і Спасителя: « Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, - як для жнив уже пополовіли вони » Ів.4.35. Ми знаємо, що, кажучи це, Спаситель світу мав на увазі духовні ниви.
Не будемо забувати, дорогі брати та сестри, що Господь чекає і від нас дорогоцінного плоду. Тому перевіримо себе сьогодні: чи приносимо ми Йому плід чи тільки покриті листям показної набожності і пустого благочестя. Не забуваймо, що настане день великих Жнив, коли Господь пошле ангелів Своїх, щоб зібрати снопи для небесного жнива - Матв.24.31
Будемо піклуватися про наші духовні плоди зараз, поки іще продовжується « літо Господнє благо приємне ». В радісний день свята подяки Господу скажемо від усієї душі разом із псалми стом Давидом: « Благослови душе моя, Господа, і все нутро моє - святе Ймення Його! Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його! » Пс.102.1-2.
Іще раз прийміть, дорогі брати та сестри, самі сердечні поздоровлення зі святом Жнив, і нехай Бог любові і миру перебуває зі всіма вами.

ПРЕОБРАЖЕННЯ ХРИСТА

Марк. 9, 1-18
Кожного разу, коли я читаю про преображення Христа, мені хочеться піднятися на гору, на якій відбулося преображення; піднятися, як піднявся на неї Христос зі Своїми апостолами - Петром, Яковом та Іваном.
Біблія розповідає про багато подій, які звершувалися на вершинах гір. Нам відома гора Арарат. Тут зупинився ковчег Ноя після всесвітнього потопу і тут почалося життя нової людини. Немалознана і гора Морив. Тут ми побачили дивовижний послух Авраама Богу і один із кращих прообразів Голгофи. На горі Синай були дані через Мойсея заповіді Божі обітованому народу. На горі Нево спочив великий муж Божий Мойсей, здалеку поглянувши на прекрасний Ханаан. На горах Гевал і Гаризим старозавітному народу були об'явлені благословення і прокляття закону. На горі Карміл звершилось навернення до Бога відступившого вибраного народу. Далі перед нашим внутрішнім взором відкривається гора Сіон, на якій стояв дивовижної краси Єрусалимський храм. Ми знаємо також гору в Галилеї, на якій Христос виголосив Свою благословенну Нагорну проповідь. Ось перед нами гора Єлеон. Тут, в Гетсиманському саду, Христос молився до кривавого поту. А на горі Голгофі Христос віддав Своє життя і звершив наше викуплення. З вершини гори Єлеонської Христос вознісся, щоб зайняти Свій престол слави. А в день свята Преображення Господнього ми піднімаємося на гору Фавор. Тут Син Людський - Христос явився в Своїй небесній славі. Гора Фавор - сама висока гора в Палестині, і на ній Христос явив Свою величну славу. Ніколи апостоли не бачили Христа в такій славі, як тут. І відбулася ця подія перед великим зневаженням Христа на Голгофі.
Після великої слави - велике зневаження. Гора Преображення розділяє життя Христа якби на два періоди: на життя великих слів і справ і життя Агнця Божого, якого ведуть на заклання. Дуже корисно співставляти гору Преображення і гору Голгофу. Якщо Христос - «Сонце правди», то на горі Преображення це Сонце засяяло самим сильним світлом, а на горі Голгофі воно якби згасло. Зрозуміло тільки зовні. На горі Преображення лице Христа засяяло, як сонце, в той час як на горі Голгофі Христос був обпльований, надруганий, розіп'ятий серед двох розбійників. Він, безпорадний, не міг навіть вгамувати Свою спрагу... і, на кінець, Він помер. Без гори Преображення гора Голгофа могла б викликати сумнів в божественності Христа. але слава преображенного Христа продовжує сяяти в зневаженні Христа на Голгофі.
Як же відбулося преображення Христа?
В Луки 9:28-36 ми читаємо про цю подію наступне: « після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору.»
(Лук.9:28). «Після оцих слів...» Після яких це слів? Після слів Христа, таких незрозумілих для багатьох: «Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого.» (Лук.9:27). Багато хто запитують: як зрозуміти ці слова? Хто ці, деякі, які не скуштують смерти, побачили Царство Боже? До них належали три апостоли: Петро, Яків і Іван, що бачили Христа як Царя слави на горі Преображення. Їм потрібно було бачити прославленого, сяючого Христа, тому що вони скоро побачать Його, покритого кровавим потом в Гефсиманії; вони скоро побачать свого Учителя зв'язаним і поведеним мов вівця на заклання. В їх душах могло з'явитися відчуття розчарування в Учителю, Який, як ніби, не виправдав їх земних, людських надій. Ці почуття розпачу добре виражені в словах двох учнів Христа, які йшли в село Емаус в день воскресіння свого Учителя, а саме: «А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...» (Лук.24:21). Так апостолам потрібно було бачити Христа в Його славі, тому що і вони з гори Преображення вступлять в свої Гефсиманії. Уявимо собі чотирьох мандрівників, які підіймаються на гору Преображення. Ось вони вже високо... Під ними простяглася Палестина - країна, в якій Бог звершив стільки Своїх славних справ. Нарешті вони на вершині гори. Христос склонився на коліна і почав молитися, а учні тим часом заснули. « І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча.» (Лук.9:29). Часи молитви Христа завжди були часами славних подій в Його житті. В Лук. 3:21-22 ми читаємо: «І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо, і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!» (Лук.3:21-23). Ця славна подія відбулася, коли Ісус молився! Так і на горі Преображення, коли Ісус Христос молився, вигляд лиця Його змінився, а одежа Його стала біла й блискуча! А якщо ми підемо в Гетсиманський сад, то і там побачимо, що Христос «впав на лице Своє» молився! І Його смертельна печаль змінилася бадьорістю духа! Результати наших молитов також завжди благословенні. Дух Святий сходить на нас і виповнює Своєю силою. Вигляд лиця нашого також перемінюється, тобто ми стаємо в тій чи іншій степені схожі з Христом. Так, молитва робить це в нашому житті. Молитва замінює небесною радістю наші смертельні печалі. Така сила молитви. Як шкода що всі ми мало молимося і тому так мало знайомі з цими благословенними діями молитви. « І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,» (Лук.9:30). Обидва ці мужі були найвидатнішими представниками Старого Заповіту. Обидва давно залишили землю, але вони живі і їх цікавить саме важливе питання теології - питання викуплення людства через жертву Христа на Голгофі. Центральною темою їхньої бесіди з Христом на горі Преображення була Голгофа, смерть Христа на Голгофі за гріхи світу. Голгофський хрест був, є і буде осереддям неба і землі. Один із цих небожителів, Мойсей, пішов на небо через смерть; другий, Ілля пророк, був піднятий на небо, не побачивши смерті. І ми співаємо: «О, радость туда перейти без страда¬ний, без боли недуга, без мук умиранья; быть с Господом в славу Его восхищенным, куда Он возьмет Своих».

Єпископ П.М.Залізний

ЗІШЕСТЯ СВЯТОГО ДУХА

« Чи ви Духа Святого одержали, як увірували? » Дії 19.2 Ці слова наводять на думку, що не всі хто увірували можуть мати Духа Святого. Мусимо погодитися з тим, що Дух Святий торкався сердець людей, які сповідували свої гріхи, приймали хрещення у воді від Івана Хрестителя. Проповідь Івана Хрестителя торкалась людей, вони бачили правдиву дорогу до налагодження правильних відносин або стосунків з Богом. І коли апостол Павло не побачив проявів чи ознак Святого Духа у зібранні в Ефесі, він був здивований. Виповнений силою Святого Духа апостол запитав про це, але так , що це не образило їх а навпаки спрямувало їхню увагу на невидиму в їхньому зібранні і в їхньому серці Особу. Павло звершив особливу молитву з покладанням рук, і Дух Святий зійшов на учнів. Питання задане майже дві тисячі років тому в Ефесі, є актуальним для кожного з нас. Тільки у спільності зі Святим Духом ми можемо виконати Божу волю на землі і ввійти до Небесного Царства.

Поки на землі є сила Святого Духа, грішники можуть спасатись, виконувати Божу правду, освячуватись. Дух Святий є на землі. Важливо проаналізувати себе, свій духовний стан, щоб зрозуміти, чи прийняв ти Його особисто. Дух Святий приходить до тих, хто просить про це в Бога, надаючи Йому пріоритетні права у своєму житті. Дух Святий дається тим, хто хоче слухатися Бога, щоб жити згідно Його Слова. Дух Святий дається тим, хто бачить свою недосконалість в служінні Господові і не згоджується зі своїм станом, хто спрагнений присутності Божої в серці і в житті. Дух Святий ніколи не згодиться жити в серці людини на правах квартиранта, на якого звертають увагу час від часу. Він може перебувати в серці того, хто своїм благоговінням і святим поводженням дає Йому можливість виявлятися у повсякденному житті.

Як же виявляється Дух Святий в житті людини, в якій Він оселився? По-перше, Він оживляє наш дух для служіння Богові пробуджує до постійного пізнання і виконання волі Божої. По-друге, Дух Святий дає силу, помазання для свідчення іншим про велику любов, яка виявлена Богом-Отцем до тих, хто живе на землі, через смерть Сина Божого. По-третє, оселення Святого Духа у серце людини супроводжується особливою ознакою-говорінням іншими мовами. Про дар інших мов як ознаку, яка виявляється під час хрещення, його використання і значення - це окрема тема. Коли ми прийняли Святий Дух у серце - це зовсім не значить, що ми вже досконалі, але, підкоряючись Йому, ми можемо досягнути досконалості. Чи прийняли ви Святого Духа? Ствердну відповідь можна давати тоді, коли ми чуємо Його в своєму серці, відчуваємо Його своїм єством, приймаємо Його настанови і втіху, наповняємося Ним.


Єпископ П.М.Залізний

 

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Всім Християнам Євангельської Віри: благодать Вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!

Улюблені Богом брати та сестри!  Сердечно від усієї душі вітаю Вас із самим великим і самим світлим християнським святом: святом Пасхи! Христос воскрес! Христос воскрес! Христос воістину воскрес!В ці дні весь християнський світ святкує світле і радісне свято - Воскресіння Ісуса Христа, Пасху. Пасха - це не просто гарно накритий всілякими яствами стіл. Пасха - це свобода. Ісус Христос не лежить у гробі, як інші пророки, які говорили про Бога. Вони померли, і до сьогодні їх мощі знаходяться в гробницях. Але Ісус Христос вмер і воскрес!

Воскресіння Ісуса Христа із мертвих - це ще один факт, який підтверджує, що всяке слово, яке Він говорив - правда. Він говорив, що Він воскресне в третій день - і Він воскрес із мертвих. Люди хотіли бачити Його мертвим у гробі, і були розчаровані, тому що Він воскрес із мертвих! Він вийшов із гробниці, там залишилась тільки плащаниця. Ми повинні усвідомити: Він вмер замість мене і тебе цією ганебною смертю. Він вмер публічно на Голгофському хресті. І Він це зробив заради мене, заради тебе, заради кожного із нас. Він нас викупив, і ти можеш вийти з площі рабів і бути вільним, свобідним. Він звільнив тебе, за тебе заплачена ціна. Ось суть воскресіння Ісуса Христа: ти звільнився, ти не повинен більше там бути. Ти вільний, щоб жити з Богом, щоб поступати по вірі. Сьогодні Пасха - це моє вилуплення, моє оправдання, моя свобода. Де б ти сьогодні не був, ким би ти сьогодні не був, я хочу щоб ти сьогодні почув ці слова: Він вмер за тебе, і Він воскрес для твого виправдання. Він зробив все можливе і не можливе для нас, щоб мати право говорити: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Матв.11:28).
Нехай воскреслий Христос щедро поблагословить всіх Вас, Ваші сімї та Ваші родини.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Єпископ П.М.Залізний

Стрітення Господнє

За законом Мойсея у євреїв кожен первісток чоловічої статі на сороковий день від народження мав бути посвячений Богу, для чого приносився батьками у Божий храм. «І копи, за законом Мойсея минули дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Богом, як у Законі Господнім написано: «Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу...» (Лука 2:22-24). По закону Мойсея - жінці, яка народить дитину чоловічої статі, заборонено було входити у храм протягом 40 днів, це були дні очищення.

«До всякої святощі, не буде вона доторкатися, і до святині не ввійде аж до виповнення днів очищення її...». (Лев. 12:4). Всі первородженні сини у євреїв, перш ніж були вибрані на служіння Богу Левіти, як власність Ієгови, були призначені для служіння в скинїї і храмі. Але за 5 сиклів, їх потрібно було викупити, звільняючи від служби в храмі. По закону, потрібно було принести для цілоспалення перед Богом однорічне ягня, голубеня або горлицю на жертву за гріх, до входу скинії заповіту, до священика ... А коли рука її не спроможеться на ягня, то візьме дві горлиці, або двох голубенят, - одне на цілоспалення й одне на жертву за гріх, і очистить її священик, - і вона стане чиста» (Лев. 12:6-8).

Під час перебування в храмі матері і дитяти відбулася ЗУСТРІЧ ... Лука 2:25-27 «Був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, - людина праведна і благочестива, - що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. 1 від Духа Святого йому було звіщено смерті не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього». Це був пророк, в Старому Заповіті було три категорії людей, на яких перебував Дух Святий: царі, священики і пророки (2Пет.2:21). Дух Святий припровадив Семена до храму, і коли він побачив «як знесли Дитину Ісуса, батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним», (Лука 2:27). Батьки - хоча Йосип не міг носити цього імені по відношенню до Христа, але євангеліст все ж називає його «батьком», слідуючи звичайній назві, яке Йосипу і Марії дано було в народі.

Семен взяв Дитя з рук батьків (тому і по цей час Семен зветься в народі «той що прийняв Бога») благословив Його, тобто подякував Його за те, що Він дав йому побачити Месію (Лука 2:28) і прорік Мари, Матері Його: «Ось призначений Цей багатьом на падіння і уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання, - (Лука 2:34) «Приготував спасіння перед лицем всіх народів...»» (Лука 2:31). Спасіння по цей день звершується відкрите, і всі народи будуть свідками цього спасіння - і юдеї і язичники. Відбулася дивна річ, тому, що юдеї чекали Месію, як Царя, Який нагородить всіх істинних синів Ізраїля славою за їх вірність закону. Месія, з точки зору юдеїв, не був Викупитепем від гріхів, але тільки Царем, Який прямо призве в Своє Царство всю кращу частину вибраного народу, і спасіння потрібне не від гріхів, а від не нормального положення, в якому находився Ізраїль (тобто рабство і т.д.)
Лука 2:33 І дивувалися ... «- тому що не те вони хотіли почути.

В підтвердження слів Семена «Анна -пророчиця, вдова років 84 , яка служила при храмі в постах і молитвах, підійшла і прославила Бога, і говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав...» Лука 2:38. Прочитавши цю статтю, Ви віднині знаєте що це за свято «Стрітення Господнє» і тому знайте: ні вода, ні свічка, або ще який атрибут не захистить вас від стихій цього світу, і нападків князя цього світу - диявола. Та тільки той, хто прийме в своє серце Ісуса Христа, як особистого Спасителя, і дозволить Богу діяти в його житті, буде мати захист і благословення від всіх негараздів цього життя, і життя з достатком у вічності.

Єпископ П. М. Залізний

 

 

Зірка на сході

 «ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла і стала зверху, де Дитятко було...». (Мат 2:91)

Євангеліст Матвій описує події, що відбулися при народженні Ісуса Христа, і поклоніння трьох мудреців зі Сходу, яких привела не звичайна зоря. Світ чекав появи Месії, на Сході в цей час панувала думка, яка була зв'язана з стародавніми пророкуваннями, що скоро підніметься в Юдеї могутній Цар і підкорить собі весь світ. Симеон, син Гамаліїла, писав за стан того гріховного і стомленого світу, що чекав собі Збавителя «Роса благословення не сходить на нас і плоди наші не мають смаку». І тому не має нічого дивного в тому, що мудреці Сходу прийшли в Єрусалим. За сто років до народження Христа, лже-місія в царювання Адріана, отримав від знаменитого равіна Акиби ім'я Бар-Кохба або «Син зірки» і наказав чеканити монету, яка випускалася при ньому, з зображенням зірки. Шість століть по народженню Спасителя, Магомет, як відомо, показав на комету, як на свідоцтво свого божественного послання. Навіть у греків і римлян було твердження, що народження і смерть великих людей супроводжується появою і зникненням небесних тіл. В всякому випадку ми повинні признати, що астрономічні дослідження є цінними для людей, але не для того, щоб повернути людей на віру в зодіакальні знаки і таким чином надати санкцію на право людям вірити в гороскопи. Астрологія - це наука, а гороскопи - це підтасовка і перекручення знань астрологів, і тому люди повинні бути дуже обережні, щоб знати, кому довірити своє життя - гороскопу чи Божому помазанню. І тому мудреці були приведені до Істини, прибувши в Віфлієм, і надали Дитині в Його грубій і вбогій колисці таку пошану, якою не вшанували едомітського узурпатора (Ірод - потомок Ізмаїла і Ісава, дід його був простий прислужник в храмі в Аскалоні, і був захоплений в полон едомітськими розбійниками, а внук хитрістю і жорстокістю отримав трон з рук кесаря) в його розкішних палатах. Матвія 2:11 «І відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну». Християнська уява надала кожному дару своє особливе значення: золото принесене як царю, ладан - як Богу, смирна - як людині (для бальзамування), і ще золото від племені Сима, смирна - від Хама і ладан - від Іафєта.

Жни­ва — плід сівби.

Щиро вітаємо вас з днем подяки, зі святом Жнив!

Жни­ва — плід сівби. Люди жнуть те, що посіяли (Гал. 6:7), тому що Господь вивідує серце, щоб «відплатити кожному за його діяннями, за плодами його вчинків» (Єр. 17:10). Трудівнику слід працювати, але не слід сподіватися на свої засіки. Він має працювати не для себе, а для Бога.

Сам Ісус учив у цей день у храмі (Ін. 7:2-14]. В останній, «великий день свята» Він закликав народ навернутися до Нього, як до джерела води живої для всіх віруючих (Ін. 7:37-38]. Присутні в храмі безперечно зрозуміли, про що Він говорив, тому що в ці дні при сході сонця священик наповнював водою з Сілоамського джерела чашу, встановлену на жертовнику. Через от­вори в чаші вода виливалася на землю, що було символом пророцтва: «І ви в радості будете черпати воду з спасенних джерел! І скажете ви того дня: Дякуйте Господу, кличте Імення Його, сповістіть між народів про вчинки Його, прига­дайте, що Ймення Його превеличне! Співайте для Господа, Він бо величне вчинив, і хай це буде знане по цілій землі!» (Іс. 12:3-5]. На Його заклик тоді відгукнулися небагато, бо сумнівалися. Але в наші дні, маючи навколо «хмару свідків» (Євр. 12:1], чиє життя змінив Господь, вклавши в них нові серця, будь-який сумнів не можна пробачити, він просто небезпечний. Адже це свято говорить і про прийдешній наприкінці часів прихід Христа на землю для остаточних жнив, коли кожен одержить те, що посіяв у ці дні.

Порядок проведення свята кучок, а саме проживання в куренях, був таким, щоб нагадати учасникам про тлінність їхнього існування, неміцність їхнього житла та обмеженість їхнього перебування на цій землі. Жнива означають і кінець, підбивання остаточного підсумку діяльності. У  притчі про кукіль Христос сказав: «Жнива кінець віку, а женці Анголи» (Мт. 13:39). І далі: «Хто цурається Мене, і  Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!» (Ін. 12:48). Тому в деякому розумінні це свято того, що ще бу­де. Ми святкуємо очевидне. А Господу відомо все, у тому числі і майбутня реальність, що доступна і для нашого сприйняття. Як? Творець дав нам особливий інструмент, що називається віра. Вірою ми пізнаємо невидиму ре­альність, про яку говорить Біблія. Віра зростає поступово, і як результат виникає плід, який є душа, що навернулася до Христа як Спасителя. Адже такого плоду Він і очікує.

Осінь — благодатний час, щоб зосередити помисли на результатах нашого служіння на ниві Господній, на Його благословіннях. Але в той же час це і попередження усім живим. Пророк Єремія записав найсумніші слова у Пи­санні: «Минули жнива, покінчилося літо, а ми не спасені...» (Єр. 8:20). Саме зараз сприятливий час для прийняття Божого слова, Його насіння, з якого виросте гідний плід покаяння, тому що Господь ще чекає, тому що Його свято жнив ще попереду, і настане неодмінно.

                                              Єпископ            П.М.Залізний

До дня зішестя Святого Духа.

Мир вам! Дорогі брати та сестри в Господі.
23 травня 2010 року християнські церкви світу, в тому числі і все наше братство союзу вільних церков християн євангельської віри України, святкують велике свято зішестя Святого Духа. Після свого вознесіння в небесну Славу Господь і Спаситель наш послав Своїй Церкві Святого Духа, який поселяється в серці кожного дитяти Божого і звершує велику справу нашого освячення і преображення в образ нашого Іскупителя. Перша дія Духа Святого в серці людини - це відродження, оновлення, створення нового серця, люблячого Христа і того яке ненавидить гріх. Нове серце стає храмом Духа Святого, як написано в 1Кор.3:16 «...ви - Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває». Дія Святого Духа в серці і в житті віруючої людини також і в постійному проявленні Його сили в нашій боротьбі з гріхом і в нашому служінні Богу та ближньому. Христос повертаючись до Своєї небесної слави, сказав про Дух Святий як про силу, яка зійде на всіх віруючих в Нього та люблячих Його. Христос сказав: «та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас» Дії 1:8. і на протязі всіх віків існування Церкви Христової на землі бачимо дію цієї сили згори в перемогах над спокусами та гріхом, в досягненні великих плодів та дарів духовних, в зростанні духовних пізнань і в придбанні характеру Ісуса Христа. Духовний прогрес церкви Христової і духовний ріст кожного окремо християнина - все це звершується дією і силою Духа Святого.
Дух Святий викриває нас, коли ми робимо неугодне і пробуджує нас, коли духовний сон перемагає наше серце.
Дух Святий втішає нас, коли печаль приходить в наше життя на нашому шляху.
Дух Святий наставляє нас, коли ми схиляємося над сторінками Святої книги Біблії і проливає Своє світло на всі великі істини Писання.
Дух Святий прославляє Христа, звертає нашу увагу на Нього, на Його дивовижну красу і сяйво слави Його.
Дух Святий запалює в наших серцях полум'я любові до нашого Іскупителя.
Ось чому Слово Боже закликає нас до постійного виповнення Духом Святим. В ці дні святкування Дух Святий нехай наповнить наші серця гарячим бажанням мати цю велику силу згори. Перед нами велике завдання: служити Богу і ближнім; бути чесними громадянами не тільки неба, але і земної вітчизни. Сила Духа Святого нехай допоможе нам в цьому.

Єпископ П.М.Залізний

Христос Воскрес!

Всім Християнам Євангельської Віри благодать і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа!
Дорогі та улюблені в Господі брати та сестри!
Сердечно від усієї душі вітаю Вас з найбільш великим та найбільш світлим християнським святом Паски!
Христос воскрес!
Христос воскрес!
Христос воскрес!
Біля гробу, куди положили нашого Господа, який помер на Голгофському хресті, в перший день неділі пролунали із уст ангелів неповторні слова: «Нема Його тут, - бо воскрес, як сказав. Підійдіть, - подивіться на місце, де знаходився Він.» - Матв. 28:6. Він воскрес! Переможна пісня воскресіння і по нині лунає разом з подихом весни, яка утверджує життя та квітучість. Воскресіння Христове свідкує про те, що Бог прийняв жертву викуплення і що для всіх людей відкрито вільний вхід в колись загублений але повернутий рай.
В Гефсиманії і на хресті Голгофи всі сили зла і пекла протистали Христу, щоб отримати перемогу над Сином Божим. В важких стражданнях на хресті, з молитвою прощення на устах помер наш Спаситель. Але Він воскрес! І Його світле воскресіння підтверджує, що наш Господь - сильніший за смерть. «Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, - вона-бо тримати Його не могла.» - Дії 2:24. і тепер разом з апостолом Павлом ми можемо сказати: «Де твоє, смерте, жало? Де, смерте, твоя перемога?» - 1 Кор.15:55.
Дивне свято Паски! Воскреслий Христос відкрив смертю Своєю двері вічності, і ми очами віри бачимо Царство Бога нашого, Царство правди, любові і добра.
Нехай радіють наші серця, і нехай співають наші уста переможну пісню воскресіння! Нехай сила воскресіння Христового проявиться у всій повноті в нашому особистому житті, в житті наших рідних та близьких, в житті наших помісних церков і в житті народів всієї землі. І нехай почують всі народи чудесні слова воскреслого Спасителя: «Мир вам! Мир вам!» Цей мир дуже і дуже сьогодні потрібен всім нам.
Христос воскрес!
    Воістинно воскрес!

Єпископ П.М.Залізний

Різдво Христа - свято Божих дітей!

Уці дні увесь християнський світ згадує Чудову подію в історії людства: Свято Різдва Христового. Це не просто свято, а свято особливої радості, радості з неба, «тому що нині народився вам у місті Давидовому Спаситель, Котрий є Христос Господь!», «слава у вишніх Богу, і на землі мир, у людях добра воля!» - так сповістили ангели пастухам, першим свідкам народження нашого Спасителя (Лк. 2:14). Свято Різдва Ісуса Христа - чергове питання для кожного християнина: чи справді в моєму серці є місце народженому Ісусу? Чи справді моя добра воля направлена до пізнання Господа? Чи цілком я співпричетний до Різдва Ісуса Христа - цієї найвеличнішої події на землі? На жаль, не зважаючи на радість Різдва у серцях щирих християн, приходить смуток від того, що при святкуванні Різдва навіть не згадують головну особу свята - Ісуса. Чи не є це прямим знущанням над самою ідеєю християнства?


Доводиться з гіркотою констатувати, що для багатьох людей це свято - лише чергова нагода повеселитися. Інші сприймають це свято, як якийсь чудовий народний звичай, що допоможе нам бути в якійсь мірі кращими. І не розуміють люди, що кращими без Христа стати неможливо! Але є люди, істинні християни, які щиро вірять у кожне слово, кожну букву цієї події, що записана в Євангелії. Саме для них це справжнє Свято, справжня радість, про яку звіщали ангели пастухам. І сьогодні, у цей святковий день Різдва Христового, лунає проповідь про цю радісну, тобто євангельську, звістку. Нам не з'являлися ангели, як Віфлеємським пастухам, але й ми можемо пережити цю надзвичайну подію в своїх серцях і кожен - по особливому. Кожен християнин має своє особисте переживання від близькості з невидимим, але реальним Богом.

Дорогий друже! Може ти ще стоїш осторонь цієї Різдвяної звістки, то невідкладно приєднуйся до тих, хто щиро шукає Бога. Я запевнюю тебе, якщо ти будеш робити свої кроки віри так, як заповідав Ісус Христос у Новому Заповіті, то обов'язково отримаєш відповідь від Бога і тверде засвідчення у своєму серці, що Бог живий, реальний. І Він не десь далеко, а поряд тебе, і хоче постійно перебувати Духом Святим у Твоєму серці. Нехай саме цьогорічне Свято Різдва Ісуса Христа стане для тебе особливим святом - твоїм особистим святом.

Єпископ П.М.Залізний

 

Побудую Я Церкву Свою, - і сили адові не переможуть її.
Церква в 21-му столітті.

Проминуло двадцять віків. Багато що змінилося, в тому числі і представлення людей про церкву. Для декого слово «церква» значить не більше, як холодне, вселяюче благоговіння, приміщення; для інших це слово означає «віросповідання» або «релігійну секту». В наш час прийнято умаляти значення церкви. Популярний лозунг: «Християнство, але без церковності». Але члени християнських церков вважають, що церква важлива, при умові, що це та церква, яка існувала уже 2000 років тому назад, церква, основана Христом і вказана в Новому Заповіті, церква, яка може і повинна існувати і тепер. Християнські церкви наших днів звіщають теж саме Слово Боже, яке звіщали в 1-му столітті - про смерть і воскресіння Христа. З цього випливає, що і відповідь людей на це Слово Боже повинне бути таким же.

Також і зараз людина повинна вірити в Христа і сповідувати цю віру. Людина повинна відійти від гріха і хреститися в Христа. Таким чином, покоряючись Христу, як це робили послідовники в 1-му столітті, вони ставали членом тієї ж церкви. Так як церквою Нового Заповіту, церквою наших днів править Христос, голова її. Кожною помісною церквою управляють пресвітери, люди з знаннями та досвідом, здібності для яких установлені в Священному Писанні. Призначаються диякони, євангелісти і наставники знову таки за прикладом Нового Заповіту. Поклоніння висловлюється тими ж релігійними діями віри, як і в церкві 1-го століття: кожної неділі молитви, духовні псалмоспіви, добровільні пожертви і вчення Слова Божого, щомісяця Вечеря Господня. Християнські общини стараються відновити церкву Нового Заповіту, в її цілях, вченні, поклонінні, збудуванні, житті і радості, так як життя Христа, слово Христове і план Христа для Його церкви мають відношення і до сучасної людини.

Християнство в 21-му столітті може досягти успіху тільки в тому випадку, коли направить свій погляд на християнство 1-го століття. Ми живемо в епоху Інтернету. Це епоха прогресу, епоха величезного розповсюдження знання. Людина дивиться в перед, а не назад. Людина йде вперед в науці, і навіть більше того дивиться на те, щоб заволодіти іншими планетами. Навіщо ж піклуватися про церкву якій уже 2000 років? Це ж питання можна було б поставити також про Христа. Його життя, вчення, смерть, воскресіння все це події того ж таки віку, в якому народилася церква. І не дивлячись на це, у всі віки, включно і теперішній, люди направляли свій взір на Христа, вірячи, що це саме прогресивне що вони можуть зробити. Вони поверталися до Христа, так як Христос сучасний завжди і для всіх поколінь. Христос не змінився. Те, що Він зробив для спасіння людства було зроблено повністю і ніколи не повинно повторитися, це звершилося раз назавжди. Але як справи з людиною? Чи змінилася вона? В принципі людина залишилася такою ж як і була. У нього ті ж принципіальні потреби. У неї ті ж устремління. У неї та ж здібність до добра та зла, до щастя та нещастя. Внутрішній стан людини не змінився. Так як, людина в 1-му столітті, він і зараз все ще бореться з відчуттям вини, зі страхом, з хворобами та смертю. Не звертаючи увагу на весь свій технічний прогрес, людина не знайшла засобу від гріха.

Так як і в 1-му столітті, людині і тепер потрібна тверда опора, на якій вона могла б основати своє життя. Вона також продовжує прямувати до обдуманого, задовільного і щасливого існування. Христос може повність задовільнити ці потреби. Попит людини і здібність Христа задовільнити їх, роблять Його не тільки підходящим, але і абсолютно необхідним для 21-го віку. Отже, якщо ми повертаємося назад до Христа, ми повинні розглядати і церкву з тої ж позиції. Так як Христос є відповідь на всі потреби людства, таким же чином є відповідь і Його церква.

Єпископ П.М.Залізний

Побудую Я Церкву Свою, - і сили адові не переможуть її.

Що таке церква? І як стати членом церкви? Церква - це народ Христа. це спільність всіх людей, які покоряються Христу, безперечно віддаються Йому і знаходять мир і радість в служінні Йому. Христос і церква нероздільні. Христос пожертвував Собою заради церкви. Він придбав її кров'ю Своєю. На що схожа церква? Вона подібна до людського організму. Голова дає життя для тіла. Голова керує тілом. Голова оберігає тіло від пошкоджень. Голова об'єднує і приводить в порядок різні органи тіла. Але при цьому голова впевнена що тіло виконає її наміри. Таким чином Христос голова церкви, яка є тіло Його.

Христос дає життя для церкви. Христос керує і управляє церквою. Христос - Спаситель церкви. Церква, що складається з людей, які відрізняються расою, вихованням, культурою, статком і дарами, складає одне тіло у Христі. Але ж, Христос, як голова, покладається на церкву, як на тіло, що вона виконає волю Його. Церква - це руки, ноги і уста, через які Христос діє і говорить в світі. Тому, не можливо зрозуміти сущність церкви без признання того, що церква, як тіло, і Христос, як голова її, нероздільні. Це розуміння церкви як тіла Христового вказує на необхідність бути членом цього тіла. Той, хто не член церкви, не в тілі Христовім.

Таке вчення Нового Заповіту. В 1-му столітті людина ставала членом тіла Христового, коли вона з глибокою вірою у Христа, як Сина Божого, відходила від гріха, сповідувала Ісуса Господом і приймала хрещення, тобто була занурена в воду в ім'я Ісуса Христа. Хрещення означало послух повелінню Христа. Поховання в воді було вирішальною дією. Вона відзначало рішучу переміну в людині: її занурювали у воду, вона зникала, а потім виходила з води новою людиною. Життя людини преображалося, коли вона пізнавала силу Христової смерті і Його воскресіння. Тепер людина ставала членом тіла Христового. Вона отримувала повноту і свободу у Христі, без обмежень сектантських віросповідань і конфесіональних зобов'язань, які з'явилися тільки пізніше. Людина ставала по істину вільна у Христі.

В1-му столітті члени християнської церкви збиралися в перший день неділі для поклоніння, переломлення хліба і звершення вечері, спілкування в псалмоспівах і молитві, для пожертв дивлячись по потребі, для підтримки роботи церкви і для того, щоб учитися від Слова Божого. Опис церкви, як тіла Христового, правильно висвітлює її будову. Єдність церкви була єдністю живого організму, а не організації, яка старається виконувати зовнішні обряди. Християни 1-го століття трудились і молились спільно в окремих общинах, незалежних одна від одної, і не керованою ніякою людською організацією. Кожна окрема церква, керована групою пресвітерів, складала повне ціле. Окремі церкви були об'єднані між собою своїм загальним зв'язком з Христом, головою церкви. Це порівняння церкви з тілом Христовим пояснює також і спосіб життя, який вели члени церкви. Так як вони були нероздільно зв'язані з Христом, вони жили під Його владою і служили Йому з любов'ю і смиренням. Церква, як тіло Христове, представляла собою Христа в світі. Церква знаходила в цьому велику радість - радість в своєму спілкуванні - радість в своєму відношенні до Христа. Таким чином, в 1-му столітті, церква, як тіло Христове, була просто і життєво об'єднана в єдиній маючій значення величині, а саме в Христі. Надзвичайність цієї церкви була в її житті у Христі.

Єпископ П.М.Залізний

СКАРБИ ХРИСТИЯНИНА  Христос – скарб над скарбами

«Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле. Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих, а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.» Матф.13.44-46.

Притча Христа про скарб, захований на полі, і притча Христа про дорогоцінну перлину кажуть про деякі дуже важливі істини, а саме: скарб, захований на полі, і дорогоцінний перл є сам Христос. Це одна істина.  Друга істина: Христа знаходять як ті, що шукають Його, так і ті, які Його не шукають. 

Скарб, захований на полі, людина знайшла попередньо не шукавши. Дорогоцінний перл, навпаки, був найдений купцем, який присвятив своє життя для пошуку добрих перлів. Іншими словами, придбання купцем дорогоцінного перлу було результатом його довгих пошуків.

В цих двох притчах Христа схована ще одна важлива істина: людина яка знайшла захований на полі скарб, пішла і продала все, що мала, щоб придбати цей скарб, і купець, який знайшов дорогоцінний перл, пішов і продав також все, що мав, щоб купити його. Це означає, що Христос є таким скарбом, цінність якого  вища цінності будь-яких скарбів світу.

Скарб, захований на полі, не помічали люди, які проходили по полі, можливо їх ноги ступали там де був скарб, і людина, яка знайшла цей захований скарб, можливо працювала важко біля землі, і розкопуючи або переорюючи землю раптом натрапила на скарб.

Христос,  захований під нашим людським  тілом, в якому Він з’явився на світ був не помітним для багатьох людей, які проходили повз не помічаючи в Ньому ніякого скарбу. І навіть ті котрі чули Його проповіді, і бачили Його славні справи не поспішали придбати Його як самий великий скарб.

Так у всі часи і всюди знаходили Христа люди, які не шукали Його, і ставали новим творінням яке славило і величало Бога за те, що у Христі вони знайшли  найцінніший скарб, якого вони раніше не помічали. Але були, є і будуть люди, які знаходили і будуть знаходити Христа в результаті своєї глибокої спраги по Богу, в результаті своїх пошуків добрих перлів.

Шукаючи праведності і спасіння душі, вони знаходили Христа  як дорогоцінного перла, який ставав для них дорожче за все на світі.

Подяка Богу, що ми, віруючі в нашого Господа Ісуса Христа, придбали в Ньому найбільший скарб, дорогоцінність якого ми пізнаємо з кожним днем все більше і більше. Всі ми знаємо, як ми знайшли і придбали Христа і чого було варто зробитися Його послідовниками.


Єпископ      П.М.Залізний

Всім християнам євангельської віри.

«І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них... А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось Ангол Господній зявивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим... Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2:6-11)

В Різдво ми знову  повертаємося в сиву давнину і   ще раз переосмислюємо відо¬ме, яке залишає слід невідо¬мості. В ньому поєднані велич і простота, мудрість і доступність,  небо і земля.
 Різдво Христа — це подія, яка не перестає захоплювати не лише християн, а й усіх лю¬дей планети. Народження Ісуса Христа — це подія, яка стала початком Нової Ери в історії людства. Народження Ісуса Христа — це початок епохи нових відносин між Богом і людиною. Сьогодні люди навчилися святкувати Різдво без Ісуса, але Священне Писання го¬ворить правду про народження Спасителя, в яку ми свято віримо. І для християн 21 століття народження Ісуса Христа залишається визначальним і важливим з усіх точок зору. Бог любить людей, і тому Ісус прийшов до нас. Саме тому Він народився в бідних яслах на соломі в маленькому, на той час маловідомому Вифлеємі. Велика любов до грішної людини була основним мотивом Його приходу. Бог послав Свого Сина, щоб повернути грішну людину до Себе. І ми у захопленні від того, як просто і доступно Він починав це здійснюва¬ти. До Бога міг підійти навіть простий пастух. «І безперечно — велика тайна благочестя : Бог з'явився в тілі» [1 Тим. 3:16]. ]. Якщо в світі і є якийсь шанс на спасіння, як¬що і є надія на краще майбутнє, якщо є право на повноцінне життя, то відповіддю на це є тільки Ісус Христос, народжений у Вифлеємі. Христос — наш Спаситель. Він — Господь жит¬тя. Він залишається Царем над усім, навіть, якщо і лежав на соломі. Тому ми схиляємося перед Ним на коліна і замовкаємо... бо так може прийти у світ тільки істинний, всемогутній Бог. Йому не знайш¬лося гідного місця на землі під час народження, Йому не було місця на землі під час служіння, бо «мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити...» [Мт. 8:20). Але Він прийшов, щоб приготувати для нас місце на небі.
Нехай свято Різдва Христового стане ще од¬ним потужним проголошенням Церквою Його милості для українського народу. Будемо повто¬рювати це знову і знову! Нехай Христос народ¬жується в серцях людей! Нехай кожен в простій історії народження Ісуса побачить глибину і нео¬сяжність Бога. В доступності — Необмеженого. Нехай життєві дороги освіченого професора і простої домогосподарки зійдуться біля ясел на¬родженого Спасителя світу, бо там починається справжнє життя...
Христос народився!!!
Славімо Його!!!

Єпископ      П.М.Залізний