ГАЛЕРЕЯ


КОНТАКТИ

Наша адреса: 
Вул. Паризької Комуни 58, місто Бердичів, Житомирська обл.

Поштова адреса: 
А/С 14, м. Бердичів, Житомирська обл., 13303

Телефони:
               
(04143) 4 42 89  тел/факc
(04143) 4 42 90

Електронна пошта (email)

СТАТИСТИКА



Асоціація Новомедіа


Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.

Locations of visitors to this page




Вшанування пам'яті Івана Огієнко

В передостанній березневий день, а саме 29 числа 2017 року,  відзначаємо 45-у річницю з дня відходу до Вічності нашого великого земляка, геніального сина українського народу, ієрарха УАПЦ, згодом - Предстоятеля УПЦ Канади Іларіона. Його світське ім'я - Іван Іванович Огієнко. З кожним роком його постать привертає все більшу увагу теологів і науковців. В пам'ять про невтомного трудівника на ниві церковній присвячуємо й ми ці рядки. Життя Івана Огієнка в священицьких ризах не менш цікаве і бурхливе, ніж доктора філософії і професора. І про це спробуємо ще раз пригадати. На запрошення владики Житомирського і Овручського Української православної церкви Київського патріархату єпископа Паїсія представники Міжцерковної Ради християнських церков Житомирської області, серед них і наш регіональний єпископ Петро Залізний в супроводі пастора церкви «Філадельфія» Валерія Влачиги, голова Ради Олександр Дехтяренко та інші священнослужителі прибули до міста Брусилів щоб вшанувати пам'ять поета, прозаїка, перекладача, професора, доктора філології, митрополита Іларіона Огієнка. Вшанувати Великого генія, сина українського народу Івана Огієнка прибули керівники Брусилова та Брусилівького району голова Ради Ніна Рафальська, голова громади Володимир Грабенець, заступник голови райадміністрації Олександр Ненюк, діячі культури та громадкість. По завершенні програми вшанування памяті, всіх присутніх запросили відвідати місце де народився митрополит та криницю Івана Огієнка, доречі для неї вже сто літ. Народився І.І.Огієнко 15 січня 1882 року в містечку Брусилові Радомишльського повіту Київської губернії. У 1896 році закінчив початкову школу і вступив до чотирирічної військової фельдшерської школи в Києві. По закінченні цієї школи він почав шестирічну обов'язкову службу в лікарні з обов'язком вступити на медичний факультет Університету Св. Володимира в Києві, а згодом І.І.Огієнко переходить на історико-філологічний факультет. З 1905 року починається його активна наукова та громадська робота, зокрема співробітництво в київських виданнях («Громадська думка», «Рада»), участь у діяльності «Просвіти» та заснованому М. Грушевським Науковому товаристві імені Шевченка в Києві. В 1909 році І.І.Огієнко з відзнакою закінчує повний курс навчання в університеті, а вже в 1911 році його затверджують на кафедрі російської мови та літератури професорським стипендіатом. У 1915 році після складання магістерських іспитів Огієнку присвоюють звання приват-доцента цієї кафедри. А у квітні 1917 року І.І.Огієнко, один з перших викладачів Київського університету, переходить на викладання українською мовою і практично розпочинає читати новий курс «Історія української мови». Влітку 1944 року Огієнко змушений емігрувати до Швейцарії, а у вересні 1947 року - до Канади. З переїздом до Канади почався новий етап видавничої діяльності І.І.Огієнка, який тривав практично до початку 70-х років ХХ століття. Вже через два місяці після його облаштування у Вінніпезі, у листопаді 1947 року почав виходити редагований Огієнком місячник «Слово істини». З 1951 року відроджується у Вінніпезі започаткований у Варшаві часопис «Наша культура», який з 1953 року став називатися «Віра й культура», оскільки поновилося засноване Огієнком у Лозанні видавництво української книжки «Наша культура». Вчений не обминув проблему Української еміграції в Канаді, створюючи україномовні осередки в найбільш заселених містах. Це допомагало тисячам українців подолати почуття невпевності в майбутньому, зміцнити їхню волю до життя та любов до України та її Церкви. Владика часто наголошував, що американсько-канадійська діаспора українців найчисельніша! У той же час, Огієнко не перестає друкувати свої праці в україномовних канадських видання з проблем освіти, навчання та перевиховання : «Український голос», «Крайські вісті», «Новий шлях», «Український фермер». 1937 року виходить в світ переклад "Нового Заповіту", частина його семирічної праці українською мовою. 1939 року він підписує угоду з Британським Іноземним Біблійним Товариством про продовження перекладу Біблії - книг Старого Заповіту. Ідея грандіозного перекладу Святого Письма на українську мову, ще в 1920х роках була викладена ним в часописі «Духовна бесіда»(за № 19-27) під назвою «Методологія перекладу Святого письма і інших богослужбових книг на українську мову». В червні 2017 року виповниться 55 років з дня виходу Біблії українською мовою в перекладі митрополита Іларіона Огієнка. Зі смертю митрополита людство втратило талановитого і працелюбного, відчайдушного слугу Церкви, Вітчизни, науки та ідеал патріотизму. Своїм життям він довів правдивість сказаного;"Служити народові то служити Богові".

 

Олександр Залізний

У Житомирі нагородили благодійників

У Житомирі 28 березня 2017 року з 17.00 до 19.00 у міському Палаці Культури (м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 12/5, вхід вільний) відбулася церемонія нагородження переможців конкурсу «Благодійна Житомирщина-2016» котрий є регіональним етапом Національного конкурсу «Благодійна Україна» який багато років поспіль проводить Асоціація Благодійників України - єдиного загальнонаціонального проекту з пошуку та відзначення кращих благодійників та найбільш ефективних доброчинних ініціатив. Переможців на загальнодержавному рівні визначили в п'ятнадцятьох основних, трьох індивідуальних та чотирьох спеціальних номінаціях. Наша Благодійна організація «Відкрите серце» стала переможцем регіонального конкурсу «Благодійна Житомирщина - 2016» в номінації «Регіональна благодійність». Переможці нагороджуються спеціальними відзнаками «Ангел добра» та дипломами. Відзнакою переможця в окремій номінації конкурсу є «Ангел добра» - унікальна керамічна статуетка ангела, декорована багатим національним орнаментом і оздоблена бурштином. Авторський бурштиновий «Ангел добра» - спільна розробка Асоціації «Український бурштиновий світ» та українських майстрів. Вітаємо своїх колег з перемогою! Дякуємо партнерам за співпрацю!

 

Валерій Влачига

Чергова сесія

«Одкровення Івана Богослова» - так називається новий предмет, який цими, березневими днями, проходять студенти Інституту (центру християнської освіти) міста Бердичів. Сонячним та чудовим видався ранок суботи двадцять п'ятого березня дві тисячі сімнадцятого року, природа ніби запрошувала дякувати Бога. Зранку два десятки братів та сестер зібралися в бібліотеці Інституту (центрі християнської освіти) в Бердичеві на чергову сесію. Після читання Слова Божого єпископом по Житомирщині Олексієм Забєліним, розпочали навчання з молитви подяки, та молитви благання за мир в нашій країні та по цілому світі. Після чого проходило навчання. Викладачем даної сесії був Горбунов Павло Львович, викладач, куратор регіональних центрів Українська євангельська теологічна семінарія. Тож сесія проходила дуже живо та натхненно, бо Бог використовував гостя для викладання Істин Божих. Апокаліпсис Івана - одна з дивних книг Нового Завіту, яка на жаль оточена безпідставними міфами і забобонами, як в християнському, так в світському світі. Багато віруючих уникають читати Одкровення Івана, основна причина чому - її нерозуміння; інші відважно пробігають очима по сторінках Апокаліпсиса, відчуваючи обов'язок і необхідність так поступати, але задоволення не отримують; треті, взагалі захоплені апокаліптичної істерією, так що вони вбачають події Одкровення Івана в кожному телевізійному випуску чи публікації в соціальних мережах. Варто відзначити, що Апокаліпсис, як твір, дійсно незвично. Апокаліптичний жанр, мова асоціацій, фантасмагоричні образи - можуть відштовхнути непідготовленого читача. Велика кількість існуючих на сьогоднішній день трактувань більше заплутують, ніж прояснюють ситуацію. Мета нашого семінару полягала в тому, щоб внести ясність в цілі і призначення цієї книги, почути її пророчий голос виходячи з історичного посилу, адресованого семи церквам Азії. Головним нашим завданням було прищепити любов до Об'явлення Івана, показуючи, що воно покликане не лякати, але надихати своїх читачів. В перервах між заняттями за чашкою кави чи чаю, присутні мали нагоду поспілкуватися з викладачем, та отримати вичерпні відповіді на свої запитання. Благословенні, натхненні Господом, щасливі та радісні студенти поверталися до своїх домівок, готові стояти в проломі за свій народ та свою країну, та готові нести благу звістку всім не спасенним.

Олександр Залізний