ГАЛЕРЕЯ


КОНТАКТИ

Наша адреса: 
Вул. Паризької Комуни 58, місто Бердичів, Житомирська обл.

Поштова адреса: 
А/С 14, м. Бердичів, Житомирська обл., 13303

Телефони:
               
(04143) 4 42 89  тел/факc
(04143) 4 42 90

Електронна пошта (email)

СТАТИСТИКА



Асоціація Новомедіа


Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.

Locations of visitors to this page




Вісті з Норвегії

Одинадцять років поспіль відбувалася співпраця Житомирського обласного управління союзу вільних церков християн євангельської віри України та служіння Estlandhjelpen місто Порсгрун. В цьому році Норвежське служіння Estlandhjelpen святкує свою двадцять четверту річницю та відправку 375-го контейнера гуманітарної допомоги. По причині такого ювілею і були запрошені представники всіх країн для яких Estlandhjelpen надає допомогу. Це п'ятнадцять країн таких як: Україна, Росія, Казахстан, Білорусія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Грузія, Абхазія, Вірменія, Азербайджан, Узбекистан, Киргизія, Таджикистан, Монголія. З України представниками прибули регіональний єпископ Петро Миколайович Залізний в супроводі єпископа по Житомирщині Олексія Володимировича Забєліна. За двадцять чотири роки нелегкої праці Estlandhjelpen відправили триста сімдесят пять контейнерів гуманітарної допомоги з яких приблизно п'ять - сім відсотків отримали ми в Україні.
Гості, які прибули з різних країн намагалися виразити подяку Норвежцям та поділитися радістю, як через надання допомоги люди знаходили шлях до Господа. Тож всім присутнім там на святкуванні як гостям так місцевим мешканцям було за що дякувати Бога. Бо ж тисячі нужденних людей які з певних причин опинилися за межею бідності в різних країнах через служіння Estlandhjelpen змогли отримати допомогу, а також почути про велику любов Всемогутнього Бога. На святкування був запрошений також засновники служіння «Операція Мобілізація» Джорж Вербер. Бог щедро поблагословив дні святкування і здавалося що навіть природа святкувала радуючи гостей сонячними теплими днями. Завершуючи святкування двадцять четвертої річниці та відправки 375-го контейнера, всі разом просили Божого благословення на наступні двадцять років щоби праця до якої покликав нас Господь продовжувалася.

Олександр Залізний

Школа благовісників 2015

У найпривабливішому столичному районі - Пущі-Водиці була проведена дводенна школа благовісників. Навчання проходило 14-15 вересня 2015 року в рамках проекту «Місія Україна», організатором якого є Лозанський рух у Євразії. Близько сімдесяти учасників з п'ятнадцяти областей України взяли участь в обговоренні теми благовістя, охочі практикувати полум'яну й переконливу проповідь. Сьогодні в Україні свідчення про Христа, як ніколи, затребуване людьми, які прагнуть душевного миру й надії.


Учні школи благовістя - представники різних євангельських церков, серед яких місіонери, проповідники, пастори, євангелісти, студенти теологічних вишів, а також ті, хто планує практикувати благовістя у своєму житті. Усіх гостей люб'язно й гостинно приймала Українська євангельська теологічна семінарія.
Особливий гість зустрічі - викладач школи, благовісник, теолог, автор кількох книг про місію проповіді, доктор Майкл Грін з Великобританії. Він уперше приїхав до України, аби підтримати й послужити національним євангельським церквам, навчити молодих проповідників і благовісників більш результативній справі благовістя. Учасників школи значно зацікавив шістдесятирічний лідерський досвід апологета, пастора Гріна. Про це свідчать відгуки присутніх та величезна кількість запитань, які студенти ставили доктору під час зустрічі.
Відкриваючи школу, голова об'єднання церков ЄХБ м. Києва та Київської області Михайло Андрашко нагадав присутнім, що зразок благовістя ми маємо від самого Божого Сина, Його практичної та доступної проповіді.
Упродовж всього робочого часу пастор Майкл ділився досвідом, як бути ефективним у досягненні людей для Христа. Насичена дводенна програма містила в собі сім сесій, де були розглянуті основні методи благовістя й ті особливості, які необхідно при цьому враховувати.
На першій сесії «Благовістя - навіщо воно потрібне?» викладач нагадав, що Бог доручив нам Своє Послання, Свою перлину - Євангеліє, і помістив його у глиняні, земляні посудини, якими є ми. Увагу акцентували на тому, що Христові посланці мають важку, надто відповідальну, але благословенну працю. Розглядали певні вагомі стимули, які необхідні, аби побороти властиву людині інертність, і стати євангелістами й місіонерами на все життя. Визначилися з поняттям, чим не є благовістя, і розглянули основні причини, чому сучасні віруючі не діляться Євангелієм.
На другій сесії була запропонована тема: «Благовістя через місцеві церкви». На прикладі єдності перших християн і посвяченого життя ранньої церкви було показано, як насаджували церкви в Коринті, Ефесі та у Солуні. «Якщо місцева церква гостинна, якщо в ній привітна атмосфера й вона готова послужити іншим, то надто швидко вона стане популярною і зростаючою», - запевнив викладач.
«Підготовка євангелізаційної розмови» - тема третьої сесії. Ось деякі практичні поради доктора Гріна: «Ви обов'язково здивуєте й зацікавите тим, що здивувало й зацікавило вас. Виберіть таку тему, яка торкнулася вас, і не забувайте мати щоденне спілкування з Богом. Будьте самі собою, говоріть природно, адже проповідь - це істина, народжена через особистість. Бог створив вас таким, якими ви є, і Він прагне діяти саме через вашу особистість».
На четвертій сесії, тема якої «Заклик до прийняття рішення», було розглянуто вразливе місце сучасної людини - самітність, порушені взаємини, внутрішній голод. У неї немає сили, яка б допомогла задовольнити потреби, у тому числі потреби душі. Багато людей у постмодерністському суспільстві шукають відповіді на запитання: «Хто ж я в дійсності?», «Чого я вартий?», «У чому сенс життя?», « Як впоратися з тиском у своєму житті?» - і лише Євангеліє дає чіткі відповіді на ці запитання.
Другий день школи почався з роздумів над Словом Божим, що запропонував регіональний єпископ Союзу вільних церков ХЄВ України Петро Залізний.
Програма цього дня була сфокусована на особистому благовісті кожного християнина - і це тема п'ятої сесії. Акцентували увагу на найбільш дієвому методі, який часто християни недооцінюють, але особисте свідчення є мегасильним аргументом. Люди не готові слухати суху теорію, але те, що змінило наше життя, може дуже приваблювати їх. Свідкуючи про Бога, важливо говорити про зміни - яким було життя і яким стало. При цьому серце євангеліста завжди наповнене радістю. В цьому переконалися всі присутні, коли на прохання викладача вони ділилися один з одним особистим свідченням - обличчя всіх світилися усмішкою.
На шостій сесії були запропоновані роздуми про те, як на практиці піклуватися про новонавернених. Адже люди, які нещодавно прийшли до Бога, потребують постійної турботи від більш зрілого християнина, - особливо в тому, щоб його навчили бути постійними в молитві, проводити час із Богом, перемагати спокуси. Хтось повинен провести їх за руку, як Петро й Павло опікувалися молодшими братами і брали в місіонерські подорожі Марка, Луку й Силуана. Апостол Павло дбаючи про молодих служителів, пише окремі послання Тимофію, Титу і Филимону особисто. Нам слід вчитися проектувати ці методи з першого сторіччя в наш час і в будь-який спосіб створювати мости дружби. Для прикладу, це можуть бути курси для новонавернених: «Основи християнської віри», «Альфа» та інші, що зарекомендували себе ефективно.
На останній сесії доктор Грін ділився десятьма уроками «Благовістя з життя». Під час сесії викладач розповів, що на запитання: «Чому ви постійно сповнені ентузіазму, коли мова йде про благовістя?» він відповідає: « Бог запалив великий вогонь у моєму серці ще у вісімнадцять років. Саме тоді я довідався, що чоловіки й жінки гинуть без Євангелія - і це стало для мене головною мотивацією благовістя».
На завершення слово настанови й підбадьорення випускникам школи говорив єпископ Київського регіону Союзу християн віри євангельської, пастор київської церкви «Філадельфія» Анатолій Козачок.
По завершенню школи благовістя учасники охоче ділилися враженнями й переживаннями. Приміром, братові Олександру довелося подолати десятки блокпостів, щоб добратися з околиць окупованого Донецька до території, підконтрольній Україні. Він розповів, що його церква активно працює, задовольняючи соціальні та духовні потреби людей. Завдяки цьому вона росте й наповнюється новими людьми. Одного з новонавернених він взяв із собою у школу благовісників. З причини активного служіння в його церкві зараз багато душеопікунської праці, в якій він охоче допомагає пастору. А Станіслав із Чернівців розповів, що глибоко цікавиться темою благовістя. Інформацію він черпає із книг і семінарів. «Особливо мені близька тема особистого євангелізму», - ділиться молодий служитель. Наступний учасник, пастор Карен із Вінниці, приїхав на навчання разом із сином, і сподівається, що знання, отримані тут, стануть гарною платформою для молодого проповідника. Також Андрій, місіонер із Київської області, відзначив, що не всі, на жаль, ідеї й пропозиції, про які говорив доктор Грін, зможе втілити в життя, але обов'язково деякі з них спробує реалізувати.
Випускники школи, натхненні величезним досвідом доктора Гріна, відправилися до своїх церков, щоб з новими силами, баченням та ентузіазмом ділитися Євангелієм. Деякі з них стали практикувати благовістя уже дорогою додому в громадському транспорті, однак з'ясувалося, що кондуктор трамваю - також християнин.
Залишається лише підтримати в молитві усіх випускників школи й побажати їм, щоб запалений вогонь благовістя горів у їхніх серцях завжди, зігріваючи та вказуючи правильний шлях багатьом.

Ольга Соловйова, кореспондент, м. Київ

"Відкрите серце" завершило оздоровлення дітей

Цей рік 2015 був особливим, тому,що нам, як колективу Благодійної організації «Відкрите серце», виповнилося десять років. В цьому році з ласки Божої табір розпочав свою місію на початку липня і продовжилася до кінця серпня. Як і було заплановано провести шість змін по десять днів кожна із завантаженням по сто дітей. Організатором табору виступив колектив Благодійної організації «Відкрите серце» село Озадівка,що поблизу Бердичева на Житомирщині. Директором цього табору була Силка Олена Миколаївна, людина надзвичайно чутка до потреб дітей. Вона сама являється матір'ю трьох дітей, тому добре розуміється на тому, що буде цікаво для них. Отже з Божим благословенням та командою наставників, Олена Миколаївна та усі причетні до організації табору розпочали цей досить не легкий, хоча дуже захоплюючий шлях відпочинку та оздоровлення відстанню у шістдесять днів. Кожний день розпочинався з ранкової зарядки, після чого усі йшли на сніданок.До речі, варто сказати, що харчування в таборі було п'ятиразовим. Після сніданку, діти разом з наставниками наводили порядок в кімнатах. Далі спілкувалися, так як це була невід'ємна частина розпорядку дня, де в тісному колі обговорювалися різні теми, такі як «Що таке спасіння?», «Хто такий Ісус Христос?», «Як я можу служити Богу?», «Як бути дружелюбним?» і так далі. Так як табір був оздоровчий, обов'язковою частиною, якщо звісно, була сприятлива погода, діти виходили в ліс та на річку. Цікавим для дітей завжди є різні ігри, тому в Озадівці після обіду маленькі люди разом з наставниками влаштовували різні загально табірні ігри, ярмарки, та втілювали інші креативні ідеї в життя.Однією з основних, і найбільш очікуваною частиною для усіх жителів табору «Відкрите серце» було вечірнє служіння. В ході якого діти могли розучувати та співати християнські пісні, цим самим команда організаторів переслідували привити дітям важливість прославлення і поклоніння Богу з малих літ. Також навечірньому служінні усі команди дітей разом зі своїми наставниками могли показати те, що вони готували на протязі усього дня.Це могли бути пісні, театральні постановки, або інше. Цим самим діти вчилися творчості, та роботи в команді. І останнє, для закріплення на кожному служінні діти дивилися відеоролики на тему дня, та всі разом обговорювали їх.
Звісно, не можливо описати всі емоції, переживання дітей та їх враження, тому що в таборі їх дійсно було багато. Гадаємо, що час проведений тут на довго залишить свій позитивний слід в серцях дітей, і надіємось відобразиться на їх майбутньому. Хочеться виразити щиру подяку всім, хто приймав участь в організації табору, побажати всім великого натхнення та благословіння на цю нелегку та дуже потрібну справу. Нехай Господь Благословить!


Олександр Залізний